Зауважила і вже не раз, що як тільки мій син отримує зарплату, невістка скаче біля нього, як щеня. І їсти щось смачненьке готує, і сорочки на роботу прасує. Всі інші дні поводиться так, ніби його і дома немає. А після того, що я побачила, коли влетіла до них без попередження, не стрималася і набрала свою сваху.

– Олеже, ти знову вечерю собі сам вариш? – не втрималася я, коли побачила, як мій син щось смажить на сковорідці. У мене аж серце защеміло.

– Мамо, та це дрібниці, – відповів він, відводячи погляд. – Марта втомилася, та й… вона не дуже любить готувати.

Я спробувала стриматися. Але кілька днів тому, коли була зарплата, Олег розповідав, як Марта крутилася біля нього, мов бджола біля квітки. І вареники ліпила, і сорочки прасувала. А зараз, бачу, все знову звелося до його власних зусиль.

– І це нормально? – не втрималася я. – Зарплата прийшла – Марта стає ідеальною дружиною, а як гроші закінчуються, ти сам собі і за чоловіка, і за господиню?

Олег зітхнув і, здається, не знав, як мені відповісти.

– Мамо, ти перебільшуєш. Марта має свої справи, інколи просто не встигає.

Та я ж не сьогодні це помітила! Вже не перший раз бачу, як усе змінюється в їхньому домі з приходом зарплати. Тільки-но на картці з’являються гроші – Марта перетворюється на найтурботливішу дружину. На столі одразу плов чи борщ, кекси пахнуть на кухні, навіть сміття винесе без нагадувань. А в інші дні Олег сам собі готує, миє посуд, навіть сорочки на роботу прасує.

Коли я вперше це помітила, то подумала, що мені здалося. Але останні кілька місяців спостерігаю, що це вже як за графіком. Зарплата – ідеальна дружина, будні – наче його нема вдома.

Якось я зважилася поговорити з мамою Марти, Галиною. Можливо, це в них у сім’ї так заведено? Під час чергової розмови я невимушено згадала, як важливо підтримувати чоловіка вдома, особливо коли той працює і приносить гроші.

– Ой, Людо, та наша Марта з малечку хитренька. Завжди вміла викрутитися, – відповіла вона, сміючись. – Але не переймайся, Олег – добрий хлопець, вони порозуміються.

Та чи справді це порозуміння? Я бачила, як мій син намагається не показувати, що його це зачіпає, але ж я мама, від мене не приховаєш. Він добрий, терплячий, але не можу мовчати, коли бачу, що Марта просто використовує його.

– Може, ти з нею поговориш? – запропонувала я Олегу одного разу.

Він покрутив головою.

– Мамо, це наші справи. Я сам розберуся.

От і розбирається, сам варячи собі вечерю після роботи, поки Марта в телефоні гортає стрічку соцмереж.

Одного дня я вирішила завітати до них без попередження. Думала, може, побачу, що Марта все ж таки щось робить. Але ні. Вона сиділа з кавою в руках, розповідаючи щось подрузі по телефону, а Олег мив підлогу. У мене аж слова в горлі застрягли.

– Олеже, що це таке? – запитала я просто при ній.

Марта лише здивовано глянула на мене.

– А що такого? Я ж теж працюю, – спокійно відповіла вона.

– Працюєш, але ж вдома теж має бути порядок, – не втрималася я.

– У нас усе поділено, – коротко відрізала вона і повернулася до свого телефону.

Я зрозуміла, що відкрито сказати їй щось буде марно. Вона надто впевнена в своїй правоті.

Але що робити? Як допомогти синові? Невже тільки я бачу, що Марта не цінує його? Олег завжди був таким самостійним, і, мабуть, тому вона це сприймає як норму. Але ж так не має бути!

Тепер от думаю: чи варто взагалі втручатися? Чи, може, хай розбираються самі? Але серце не дає спокою, коли бачу, як мій син знову приходить з роботи, а на вечерю – залишки вчорашнього супу, бо Марта “втомилася”.

А як у вас, дорогі мої, у родині? Чи стикалися ви з такими ситуаціями? Можливо, маєте поради, як правильно діяти, щоб не зруйнувати їхній шлюб, але й допомогти синові?

Джерело