– Ти що, не могла сказати, що я з тобою відпочивала? Ліза, ти мене підставила! – Подруги так не роблять! Через тебе ми розлучаємося! – Через мене? – Обурилася Ліза. – Не через те, що ти крутиш роман на стороні
– Ой, я вчора з таким парубком на вечірці познайомилася! Гарний, веселий! Загалом, сама не розумію, як усе трапилося, але вранці я в нього прокинулася, – хихикнула Ганна.
Ліза мало не похлинулася, почувши все це. Вони з подругою зустрілися у кафе, бо давно не бачилися. Як думала Ліза, вони дуже душевно посидять, відпочинуть від турбот та важкого робочого тижня. Але таке вона ніяк не очікувала почути.
– Стривай, а ви з Максом розлучилися, чи що? – Запитала вона.
– Ні, з чого ти взяла?
– Як… – Ліза навіть слів не могла підібрати, – ти ж сказала, що прокинулася в якогось хлопця.
Аня пирхнула, а потім подивилася на свою подругу, як на недолугу.
– І що?
– Як, що? Ань, це ж зрада!
Останню фразу Ліза сказала дуже тихо. Їй навіть соромно було вголос усе це обговорювати, раптом хто почує.
– Господи, Лізо! Нічого такого! Один раз відірвалася, подумаєш.
– А якщо Макс дізнається? – Не заспокоювалася Ліза. – Він же тебе не пробачить.
– Як він дізнається? Окрім тебе, я нікому не казала.
Дівчина подумала, що краще б Ганна і їй не говорила. Тому що їй від цієї інформації навіть якось неприємно.
– І тобі не соромно? – Запитала вона.
– Ні, – Ганна знизала плечима. – Молодість одна, і я не впевнена, що буду з Максом усе життя. То чому я не можу обирати?
– Але це нечесно, стосовно Максима! Тобі теж було б неприємно, якби ти дізналася, що він тобі зраджує.
– Якби дізналася, я б його четвертувала, – засміялася Аня. – Інша розмова, що ніхто й нічого не впізнає. Та гаразд, не будь занудою! Невже тебе не цікавили хлопці, окрім твого Артема?
– Ніколи, – впевнено хитнула Ліза головою. – Я його люблю, і точно не стану йому зраджувати.
– Ну й даремно, – посміхнулася подруга.
Кінець вечора вийшов якимсь змазаним. Аня все ж таки взяла з Лізи обіцянку, що вона нікому нічого не розповість, особливо, своєму хлопцеві. Адже той, хоч і рідко, але спілкується з Максом.
На душі в Лізи було неприємно. Вона не любила таємниці й, тим більше не любила, коли хтось обманює когось.
Її рідний дядько зраджував свою дружину, і вона пам’ятала, як його всі засуджували. А потім його дружина про все дізналася, і було важке розлучення, страждали діти. І вже тоді Ліза усвідомлювала, що це дуже погано, хоч була дитиною.
І вона щиро не розуміла, навіщо це потрібно Ані. Макс добрий, дбайливий, Аню дуже любить. То чого їй не вистачає? А якщо чогось все ж таки не вистачає, можна ж розійтися, навіщо так обманювати?
Але Аня була її найкращою подругою, і Ліза вирішила, що не стане її судити. Це її життя, і як би неприємно не було Лізі від почутого, вона не читатиме їй моралі. І, тим більше не видасть її таємницю.
А за тиждень вони вчотирьох зібралися у Лізи та Артема вдома. Дівчина на той момент вже заспокоїлася і не переживала, що їй доведеться дивитися Максу в очі, знаючи, що Аня йому зрадила. Нехай самі розуміються.
Вечір проходив добре. Ліза приготувала вечерю, вони трохи випили, пограли у настільні ігри. Але потім Аня все зіпсувала.
– Ой, Максе, забула тобі сказати: ми завтра з Лізою по магазинах вирішили пройтися, нічого?
Ліза здивовано дивилася на подругу. Ні про що таке вона не чула, і вже точно не домовлялася. Але Аня поглядом показала, щоб подруга підіграла їй.
– Звичайно, прогуляйтеся, – посміхнувся Максим, цілуючи свою дівчину. У його погляді читалося стільки тепла та кохання, що Лізі навіть погано стало.
– Ань, ти мені не допоможеш? – Покликала вона подругу на кухню.
– Звісно.
Коли вони вийшли з кімнати, прикривши двері, Ліза зажадала пояснень.
– Це що зараз таке було? Ми ні про що не домовлялися!
– Ой, Ліз, ну пробач! Я не встигла тебе попередити! Але ти молодець, швидко зрозуміла.
– Що відбувається? – Похитала Ліза головою.
– Розумієш, – переходячи на шепіт, промовила Ганна, – мені написав той хлопець, ну, з яким я…
– Я зрозуміла, – перервала її Ліза.
– Загалом, він запропонував зустрітися. Я не змогла йому відмовити! А як я у вихідний піду? Макс же цікавитиметься. А по магазинах з нами він точно йти не захоче.
– Аня, мене все це не влаштовує, – суворо промовила Ліза. – Не втягуй мене у свою авантюру.
– Ну, вибач. Це вперше і востаннє, я просто нічого іншого не придумала. Ну, Лізо, не гнівайся, будь ласка! Ми з ним просто зустрінемось, поговоримо. Гаразд?
– Востаннє, – попередила дівчина подругу, – більше я тебе не прикриватиму. Так і знай!
– Дякую, люба! – Обняла її Аня.
– І Ань, закінчуй із цим. Мені це все неприємно.
– Не хвилюйся, я не буду заграватися. Ну, ходімо до хлопців? А то раптом вони щось запідозрять.
Залишок вечора Ліза не могла дивитися Максиму в очі. Їй здавалося, що він усе зрозуміє, як побачить її погляд. Їй хотілося схопитись і все розповісти, але вона розуміла, що подруги так не роблять.
Але й бути втягнутою в цю авантюру їй не подобалося. Але Аня пообіцяла, що більше так не вчинить. А один раз можна й потерпіти.
Якийсь час вони не спілкувалися. У Лізи був завал на роботі, та й Артем нещодавно зробив їй пропозицію, і вони готувалися до весілля.
Загалом, Ліза була вся у справах, з Анею лише списувалася. І не знала, як і що відбувається у неї у житті. Але все ж таки дуже сподівалася, що вона перестала обманювати Макса.
А в черговий понеділок, коли Ліза виходила з роботи, думаючи про те, в яких весільних салонах вона ще не встигла побувати, та де знайти гарного візажиста, до неї несподівано підійшов Максим.
– Привіт, – усміхнувся він.
– Привіт, – відповіла Ліза. Вона дуже здивувалася, побачивши його. Він, наче, її й чекав. Але, здається, це так і було.
– Скажи, будь ласка, ви у суботу бачилися з Анею?
Сталося те, чого Ліза боялася. Вона не вміла брехати, та й не хотіла. Але, схоже, Ганна знову її приплела.
У суботу Ліза їздила до батьків. Тому Аню вона, звісно, не бачила.
– Просто Аня мені сказала, що ви з нею відпочивали, а Артем каже, що ти до батьків їздила, – вів далі Макс.
– Звичайно, Аня стверджує, що ви зустрілися після того, як ти відвідала батьків, а Артему ти, мабуть, нічого не сказала. Але я в цьому не впевнений.
Ліза знала, що вона, як хороша подруга, має зараз прикрити Аню. Але їй не хотілося. Вона казала їй, щоб та не втягувала Лізу у свою брехню. І Аня її навіть ні про що не попередила.
А якщо зараз Макс просто перевіряє Лізу? Раптом Аня була вдома, а він хоче подивитися, що скаже її подруга. Загалом, Ліза вирішила не зраджувати себе. Нехай самі розбираються, а вона залишиться осторонь.
– Слухай, Аня, певно, щось переплутала. Я була у батьків.
– Угу, – буркнув Макс.
– Може, вона іншу Лізу мала на увазі? Максе, я не знаю.
– А я знаю. У неї хтось є?
Ліза завмерла. І ось як на це відповісти? З іншого боку, вона з Анею давно не спілкувалася, тож точно й не знає. І Ліза сказала чесно:
– Я не знаю.
Поки Ліза їхала додому, вона ніяк не могла перестати прокручувати в голові цю розмову з Максом. Може, треба було збрехати? Але, з іншого боку, чому вона має це робити?
Аня обіцяла, що він нічого не впізнає, а сама Ліза не буде у все це залучена. Виходить, це лише проблема Ані?
Але сама Аня думала інакше. Щойно Ліза переступила поріг квартири, вона їй зателефонувала.
– Ти що наговорила Максу? – без вітання гаркнула вона.
– Я йому нічого не наговорила. Я просто відповіла на його запитання.
– Лізо, ти зовсім, чи що?! Ти що, не могла сказати, що я з тобою відпочивала? Я не думала, що він питатиме в тебе! Думала, що заспокоївся, коли поговорив з Артемом! Ліза, ти мене підставила!
– Ні, Ань, це ти мене підставила! Я тобі вже казала, що не прикриватиму тебе!
– Подруги так не роблять! Через тебе ми розлучаємося!
– Через мене? – обурилася Ліза.
– Не через те, що ти крутиш роман на стороні?
Загалом, обмінявшись образами, дівчата скинули дзвінок. А Ліза, не витримавши, розповіла усе Артему. Щоправда, просила Максу не говорити, все-таки нехай розбираються самі.
І її юнак сказав, що вона вчинила правильно. Не можна заохочувати брехню та зраду. І якщо Ганна хоче зраджувати, нехай це робить так, щоб ніхто не знав, а не перекладає свої проблеми на подруг.
Отак і закінчилася дружба. Макс пішов, прочитавши ще й листування Ані з коханцем. А Аня щиро вважала, що якби Ліза їй допомогла, то все було б добре.
А Ліза видихнула. Нехай з Анею вони дружили дуже давно, все ж брехати через неї вона ніяк не хотіла. Як ви вважаєте, Ліза слушно вчинила, не прикривши подругу? Ви теж вважаєте, що Ліза винна, що Аня розлучилася з Максимом?
КІНЕЦЬ.