Те, що сталося минулого тижня на вечері у моєї невістки, я запам’ятаю надовго. Скажу чесно: такого дивацтва я не бачила ніколи. Тиждень тому Олена, дружина мого сина, запросила всю родину на вечерю. “Хочу здивувати вас новими рецептами на річницю нашого з Дімою весілля, посидимо лише ріднею” – сказала вона по телефону, і я звичайно, прийняла запрошення. Я завжди знала, що Олена любить експериментувати на кухні, але ніколи не думала, що це дійде до такого рівня. Коли принесли гаряче, я трохи заспокоїлася: аромат був апетитний, а вигляд – доволі традиційний. На тарілках лежали смажені шматочки риби. Але, як тільки я спробувала її, дивуванню не було меж

Те, що сталося минулого тижня на вечері у моєї невістки, я запам’ятаю надовго. Скажу чесно: такого дивацтва я не бачила ніколи.

Тиждень тому Олена, дружина мого сина, запросила всю родину на вечерю. “Хочу здивувати вас новими рецептами на річницю нашого з Дімою весілля, посидимо лише ріднею” – сказала вона по телефону, і я звичайно, прийняла запрошення.

Я завжди знала, що Олена любить експериментувати на кухні, але ніколи не думала, що це дійде до такого рівня.

Вечір почався з обережного натяку на те, що буде щось незвичайне. Коли ми сіли за стіл, я була вражена: він був заставлений різноманітними стравами.

І на перший поглядів здавалося, що це звичайне святкове застілля: салати, гаряче, закуски, десерти – все красиве і апетитне, аромати чудові в повітрі витають.

Але, як тільки ми почали куштувати, я зрозуміла, що все не так просто. Я перед тим, як щось спробувати, привітала родину сина з 5-річчям їхньої родини, і кажу:

– Ну, Оленко, яка краса! Стіл, як завжди, чудовий. А що це за салат із червоними шматочками? Помідори з сиром?

Олена загадково усміхається і відповідає:

– Ні, це не помідори. Це желе з буряковим соком і соєвим сиром.

Я щиро здивувалася:

– Желе з буряковим соком? Оригінально. А заправка яка?

– Гарбузова олія з імбирним порошком, спробуйте – це смачно та ще й дуже корисно!

Я взяла ложку й обережно скуштувала. Скажу так: це був смак на любителя. Я намагалася приховати свої враження. Але тоді втрутився мій чоловік. Володя бовкнув:

–  А цей салат точно для їжі? Чи це може прикраса?
Та невістка з серйозним обличчям відказала:

– Це мій авторський рецепт, уявіть!

Коли принесли гаряче, я трохи заспокоїлася: аромат був апетитний, а вигляд – доволі традиційний. На тарілках лежали смажені шматочки риби. Але, як тільки я спробувала її, дивуванню не було меж.

– Що це за риба? Дуже незвичний смак.

Невістка гордо так відповідає:

– Це скумбрія в кавовій глазурі. Я ще додала трохи ванілі для пікантності.

Діма, мій син, додав:

– Мамо, спробуй ще соус! Він з манго і каррі.

Я, з трудом ковтаючи, пробурмотіла:

– Манго і каррі? З рибою? Цікаво, звісно. А ти сама це придумала?

Невістка радісно каже:

– Так! Це сучасна кухня. Я думала, що ви любите дегустувати щось новеньке.

Ага, а я по Володі своєму якраз бачу – йому до душі зараз якраз пюре б з курочкою або відбивнушками чи олів’є!

Солодкий сюрприз взагалі змусив мої очі стрибнути на лоба.

Далі були десерти. Тут я сподівалася, що нічого надто дивного бути не може. Та я помилялася.

Коли я побачила торт, то й кажу:

– Оленко, який гарний торт у тебе! Це шоколадний?

А невістка така:

– Майже. Це торт із гречки. Без борошна і цукру. А крем – із топленого сиру і лаванди.

Тут Володя аж підскочив:

– Що? Гречка? Торт із гречки?!

Олена спокійно і гордо видає:

– Так! Це корисно для здоров’я.

Тут вже я не стрималася:

– А хто буде це здоров’я рятувати після такого торта?

Чоловік розреготався, а син почав нас втихомирювати.

– Мамо, тату, не треба так. Оленка старалася! – каже нам Дмитро.

– Та я розумію, але гречка – це ж гарнір, а не десерт!

Коли всі почали розходитися, я наважилася поговорити з невісткою.

– Олено, ти не ображайся, але чи не варто було зробити щось трохи простіше? Усі ці рецепти – вони ж на любителя.

Олена подивилася на мене з розчаруванням:

– Я хотіла вас здивувати. Думала, що вам сподобається, бо це ж не просто їжа, а мистецтво! Діма от любить мої кулінарні експерименти.

– Розумію, – кажу. – Але, може, наступного разу краще борщ і котлети? І про дитинку б вам час вже подумати, доцю, може тоді на торти з гречки часу не буде. Ви подумайте з Дімою над цим, подумайте!

Я розумію, що могла б і промовчати, але навіщо? Вважаю, що мала повне право виловити свою думку. Чи ні?

Джерело