Поїхати до рідних чоловіка на Миколая ми планували зарані, бо давно їх не відвідували. Тому за кілька днів до поїздки ми поставили вдома живу ялинку, щоб до нашого повернення уже відчувався новорічний настрій.

Я завжди була прихильницею живих ялинок: аромат хвої, особливе тепло, яке вони створюють у домі, — це частина моїх дитячих спогадів, які я хотіла зберегти у своїй сім’ї.

Моя мама, поки нас не було, вона мала доглянути за хом’ячком, нагодувати рибок і полити квіти. У неї давно є наші запасні ключі, і я була впевнена, що вона впорається.

Тут треба сказати, що останнім часом мама трохи “змінилася”. Вона стала завзятою захисницею екології, чого раніше за нею не помічалося.

Мама відмовилася від пластикових пакетів, суворо сортує сміття, харчується виключно органічними продуктами, які купує на еко-ринках. Усе це було добре, поки її захоплення не почало втручатися в наше життя.

Ми повернулися додому сьогодні ввечері, втомлені, але задоволені. Я зайшла у вітальню й на мить застигла. Замість нашої живої ялинки стояла велика, новенька штучна ялинка.

Вона виглядала дуже ефектно: симетрична, зелена, з гілочками, які виглядали майже як справжні. Але це була не наша ялинка!

Я покликала чоловіка, і він одразу зрозумів, що щось не так.

— Це що таке? — запитала я в повному здивуванні.

Мама швидко зателефонувала, ще навіть до того, як я встигла їй набрати.

— Ну як вам ялинка? Гарна, правда? Це найкраща модель, я довго вибирала! — сказала вона радісно.

— Мамо, а де наша жива ялинка? — запитала я вже трохи жорсткішим тоном.

— Ой, я її винесла. Ну що це таке? Зрізане дерево, яке простоїть кілька тижнів і потім його викинуть? Це жахливо, доню! Я врятувала вас від поганого рішення. А ця ялинка — екологічна, багаторазова. Це найкраще, що можна зробити для природи!

Я мовчала кілька секунд, намагаючись упоратися з емоціями.

— Мамо, але це була наша ялинка! Ми її вибирали, ми її поставили. Ти не мала права так робити без нашого дозволу!

— Доню, ти не розумієш, — почала мама тоном, яким зазвичай пояснюють дітям щось дуже важливе. — Ви молоді, ще багато чого не знаєте. Це моє вкладення у вашу свідомість і у майбутнє нашої планети!

Я не витримала:

— Мамо, це не вкладення, це втручання в наше життя! Ти навіть не запитала! Це наш дім!

Ми довго сперечалися, і розмова закінчилася тим, що мама образилася і пішла.

— Я тільки хотіла зробити краще. Більше не буду вам допомагати.

Тепер я сиджу, дивлюся на цю нову ялинку й не знаю, що робити. З одного боку, штучна ялинка дійсно гарна, і мама витратила на неї чималу суму — я знаю, що вона дуже економить на собі, але не пожаліла грошей на цей “подарунок”.

З іншого боку, мене просто обурює сам факт, що хтось прийшов у мій дім і вирішив, що знає краще, як усе має бути. Навіть якшо це моя власна рідна мама, яку я люблю і поважаю.

Чоловік каже, що треба заспокоїтися й спробувати прийняти цей “внесок” у наше життя, але я відчуваю, що всередині мене все кипить.

Мені навіть тепер соромно згадувати нашу суперечку з мамою. Вона так хотіла, як краще, але для мене це – повне нехтування моїми кордонами.

Тепер у нас на Новий рік буде не та ялинка, яку ми вибрали, а та, яку обрала моя мама. І я не можу вирішити: це компроміс чи просто поступка? І як мені поводитися з мамою? Вибачатися? Але в чому я винна? Якби ви зробили?

Джерело