Ми довго не збиралися на зустріч випускників, але цього року вирішили провести її. Минуло вже 12 років. Для цього обрали затишне місце — готельно-ресторанний комплекс “Гості”. На жаль, не всі змогли приїхати. Серед відсутніх були Мар’яна, яка нещодавно народила двійню, Данило, який поїхав до Америки, і Анастасія, з якою ми не змогли зв’язатися. Ми надіслали їй запрошення, але, мабуть, вона не змогла прийти через особисті обставини.

Всі ми знали, що Настя походила з небагатої родини: її батько зловживав алкоголем, а матері не було поруч. Тому Настя завжди була скромно одягнена і не мала можливості витрачати гроші на речі чи походи в ресторани. Можливо, саме через це вона і не прийшла на зустріч.

У школі Настя не була популярною. Вона завжди була тихою дівчиною, яку інші дівчата часом дражнили за одяг, а хлопці могли навіть дратувати чи побити. Класний керівник рідко втручався. На випускний Настя не прийшла, бо не мала грошей на сукню, і не хотіла запрошувати батька, через його проблеми з алкоголем.

Під час нашої зустрічі кожен з нас поділився історіями про своє життя — роботу, дітей, подорожі, досягнення. Ми порівнювали, як змінилися з часом, і як всі стали успішнішими. Але коли вечір вже добігав кінця, у зал увійшла жінка, яка виглядала як власниця ресторану. Офіціанти поспішили до неї, а адміністратор тихо щось сказав їй.

– Вибачте за запізнення, як вам у нас відпочивається? – запитала вона.

Ми здивувалися, що власниця ресторану цікавиться нашим комфортом. Але наступне здивування було ще більшим:

– Ви мене не впізнали? Я Анастасія, ваша однокласниця!

Наші обличчя виразно змінилися. Ми не могли повірити своїм очам.

– Настю, ти така шикарна! Ти зовсім не схожа на ту тиху дівчину зі школи! Розкажи, як тобі вдалося досягти такого успіху? – запитали ми.

– Дякую! Я багато працювала. У мене три ресторанні комплекси, я майже не сплю, максимум 4-5 годин на добу. Постійні перельоти, навчання… Все в ритмі!

Як виявилося, після школи Настя почала працювати офіціанткою та прибиральницею в ресторані, щоб годувати своїх молодших братів і допомагати собі. Вона дуже старалася, і ось тепер стала директором!

Коли свято добігало кінця, всі почали метушитися, щоб розрахуватися за рахунками. Але Анастасія сказала:

– Оскільки ви сьогодні мої гості, усе буде на мій рахунок. Насолоджуйтесь!

Ми помітили, що деяким дівчатам стало незручно, адже вони згадали, як колись сміялися з Насті. Але вона, залишивши все в минулому, поводилася дуже гідно, забувши старі образи. І тепер вона, без сумніву, була найуспішнішою з усіх нас.

КІНЕЦЬ.