Я простягла руку допомоги найкращій подрузі і це була найбільша помилка.

Якась частина мене вже тоді знала, що це погана ідея. Але я відмахнулася від сумнівів, бо йшлося про Катю – мою найкращу подругу, сестру за духом, яку я знала з дитинства. Вона була в біді, і я мала допомогти. Тоді ще навіть уявити не могла, чим це обернеться.

– Олено, я прошу тебе як подругу. У мене критична ситуація, компанія на межі. Якщо все впаде, я втрачу все – бізнес, квартиру, репутацію, – з розпачем говорила Катя.

Вона сиділа на кухні, нервово стискаючи чашку з кавою, і її руки ледь помітно тремтіли. Я дивилася на неї й відчувала, як у мені наростає бажання допомогти. Адже це Катя. Як я можу сказати “ні”?

Мій чоловік Андрій тоді підтримав мене, принаймні на словах. Він сказав, що ми можемо спробувати допомогти: і фінансово, і організаційно. Андрій був економістом із досвідом і пообіцяв, що допоможе Каті навести лад у бізнесі.

– Це ж добре для всіх, – переконував він мене.

– Ти допоможеш подрузі, а я зможу вкластися в проєкт і, можливо, навіть зробити його успішним.

Мені здавалося, що все складається якнайкраще. Андрій і Катя разом працювали над відновленням її компанії. Я займалася дітьми й побутом, сподіваючись, що скоро ми всі разом зможемо радіти успіху.

Але з часом я почала помічати дивні речі.

Спочатку це було щось дрібне. Андрій почав більше часу проводити з Катею, ніж удома. Він постійно був зайнятий – то в офісі, то на зустрічах із клієнтами, то на «пізніх нарадах». Я ще сміялася:

– Не забувай, що у тебе вдома теж “компанія” чекає!

Він відповідав:

– Це все для тебе, Олено. Ми ж домовлялися допомогти Каті.

Але його віддаленість стала все помітнішою. Одного разу, коли він знову повернувся додому пізно, я не стрималася:

– Андрію, що відбувається? Чому ти проводиш стільки часу з Катею?

Він здивовано подивився на мене:

– Що ти маєш на увазі? Вона потребує допомоги, і я допомагаю. Не перебільшуй.

Я намагалася переконати себе, що він правий, що я просто ревную без причини. Але щось всередині підказувало: не все так просто.

Одна ситуація стала точкою неповернення. Одного дня я вирішила зробити Андрію сюрприз і привезти обід до офісу. Коли я зайшла, то застала їх у кабінеті: вони стояли занадто близько один до одного. Катя щось говорила, сміялася, а Андрій дивився на неї з тією теплотою, якої я давно не бачила вдома.

Вони помітили мене, і атмосфера миттєво змінилася.

– Олено, що ти тут робиш? – здивовано запитав Андрій.

– Хотіла принести обід. Думала, ви голодні, – відповіла я, намагаючись приховати свої емоції.

Катя миттєво змінила тон і почала говорити про роботу, ніби нічого не сталося. Але я вже знала: сталося. І не сьогодні, а давно.

Тієї ночі я не спала. У голові крутилися тисячі думок. Я згадувала всі ті рази, коли Андрій затримувався, всі моменти, коли Катя здавалася занадто близькою.

Наступного дня я відверто запитала:

– Андрію, у вас все серйозно Катею?

Він спочатку мовчав, потім важко зітхнув:

– Олено, ти ж знаєш, що це не так просто. Катя… вона багато значить для мене. Ми працюємо разом, і, мабуть, я занадто втягнувся в це все.

Я відчула, як серце стискається. Він не заперечував. І це було найгіршим.

Мені знадобилося ще кілька тижнів, щоб повністю зрозуміти, що відбувається. Андрій і Катя не лише працювали разом, вони стали ближчими, ніж я могла собі уявити. Він не приховував, що його більше приваблює її життєва енергія, її азарт і амбіції.

Катя спробувала зі мною поговорити, але я не захотіла її слухати. Її слова звучали як виправдання:

– Олено, я ніколи не хотіла, щоб так сталося. Ми просто працювали разом, і це вийшло… само собою.

Само собою? Вона була моєю найкращою подругою. Я довірила їй не тільки гроші, але й частину свого життя.

Тепер, коли я пишу це, я залишилася сама. Андрій пішов до Каті. Наші гроші теж зникли – її бізнес так і не став успішним. Я втратила чоловіка, подругу і віру в людей.

Але найгірше те, що я втратила себе. Я не можу зрозуміти: як я могла бути такою сліпою? Як не побачила, що мої добрі наміри стануть причиною руйнування всього, що я любила?

Я не знаю, що робити далі. Як пробачити? Як рухатися вперед?

Як ви думаєте, чи могла я вчинити інакше? Чи варто було допомагати Каті з самого початку? Чекаю на ваші думки.

Джерело