Алла склала руки на грудях, насупилася і всім своїм виглядом демонструвала серйозність намірів. Дмитро спробував було віджартуватися, але вона його обірвала на півслові:

— Я що – жартую, по-твоєму? Ясно сказала – подарунок має бути дорожчим! – дівчина на секунду задумалася і додала. – Думаю, рази в півтори так точно!

— Алло, ну як я? Вимагати чи що повинен? – розгубився Дімка.

— А це не мої проблеми! Значить їм вони ноутбук ігровий дарують за великі гроші, а нам якусь чортівню для дому? Ще чого! – вона навіть ногою притопнула в серцях.

— Звідки ти про ноут знаєш? – нагострив вушка хлопець.

— Так Катька сама й проговорилася. Дзвонила вчора і всі вуха просвербіла, мовляв Ігор від батьків приїхав і обрадував. Тепер чекають не дочекаються подаруночка! А ми з боку як наче, виходить? Ні вже, не відкрутяться. Обіцяли однаково допомагати? От і нехай не відмовляються тепер!

Алла була сповнена праведного гніву, і Дмитро просто не впізнавав зазвичай спокійну дружину. Утім, новина про розкішний подарунок, що пропливав повз нього, настрій значно зіпсувала. Ігор був старшим братом, і Діма ставився до нього дуже ревниво, вважаючи, що батьки люблять того набагато більше й активніше допомагають його родині. Але все висловлювати в очі… На таке він зважитися не міг…

— Аллочко, давай я зателефоную й акуратно повипитую, що та як, – він спробував виграти час.

— Ні, – відрізала дружина і сунула йому в руки пуховик. – Давай одягайся і дуй до них. Якщо їм дарують ноутбук, то нехай і нам дарують такий самий. У нас Мишко підростає і йому такий подарунок стане в пригоді, та й мені теж. А Ігор і сам може дозволити дорогу «іграшку», у нього посада хороша.

Дімка пом’явся на порозі, але зрозумів, що дружину не переконаєш, і на ходу надягаючи шапку, рушив на зупинку. До батьків добиратися не менше сорока хвилин, а за цей час потрібно ретельно продумати розмову.

Алла зачинила двері й задоволено посміхнулася, в душі потираючи ручки. Викуси, Катько! У них теж буде крутий подарунок!

Ні, Алла не була закінченою меркантильною жіночкою. Просто вона вже давно зрозуміла, що від чоловіка в житті немає абсолютно ніякого толку. А з поганої вівці, як то кажуть… ну, ви в курсі…

Вони з Дмитром вважалися молодою сім’єю. Хлопець був її першим коханням, і 17-річна Алла зовсім втратила голову. Мама з тривогою поглядала на її щасливі очі, але втручатися не наважувалася, побоюючись наслідків такого бурхливого роману. І не дарма! Несподівана звістка про очікування дитини поставила в глухий кут не тільки Аллу, а й її кавалера, який у 20 років зовсім не збирався ставати батьком. Вирішальну роль тоді зіграли батьки Дмитра.

— Так, синку, – крякнув батько, Федір Семенович, – я тобі в кущі заховатися не дам. Алка віддуватися одна не буде, та від онука чи онучки своєї я вам позбавитися не дам.

Важкий батьківський кулак ляснув об стіл, і Дімка мимоволі наїжачився. Батько завжди був суворим і зараз, якби син заїкнувся про способи вирішення «проблеми», спустив би на нього всіх собак.

— Тату, я ж учуся ще, – спробував він заперечити.

— Нічого, допоможемо. Адже так, мамо? – подивився він на худеньку і зазвичай згідну з ним у всьому дружину. – Ігор начебто на ноги встав, зарплата в нього хороша. На утримання сім’ї вистачає. Тепер черга тобі допомагати. Одружуйся і крапка.

Розписалися вони тихо й без зайвого галасу. Алла була вже на 7-му місяці й сама хотіла, щоб офіційна частина скоріше закінчилася. Молоді переїхали у квартиру, яку залишив дівчині покійний батько, і почалися сімейні будні. Незважаючи на те, що з обох боків фінансові вливання та інша допомога були чималі, Алла швидко зметикувала, що чоловік і батько з Дмитра нікчемні, і її романтичні почуття вщухли.

Він практично не займався маленьким сином, посилаючись на зайнятість і втому. Не особливо добре вчився в університеті і нескінченно намагався здати «хвости». У побуті Діма був теж абсолютно марний – ні полицю прибити, ні кран полагодити, ні ремонт зробити.

Усі ці завдання успішно вирішував свекор Алли, незмінно приїжджаючи з сумками продуктів і передаючи невістці конверт із грошима. А молодий батько і чоловік благополучно посадив на батьківську шию всю сім’ю, не думаючи навіть про можливість підробляти. Замість цього він вважав за краще проводити час із друзями, іноді зникаючи на 2-3 дні й повертаючись із незмінним амбре і винуватим поглядом.

Алла відчувала, що любові до Діми залишається з кожним днем все менше, але розлучатися з ним не поспішала. Вона боялася, що свекри перестануть так активно допомагати їй, якщо вони розлучаться. Тому зайняла вичікувальну позицію, але… фінансове джерело раптом стало в рази меншим.

— Алло, нам доведеться затягнути паски на деякий час, – винувато ховаючи очі, заявив Дімка одного разу.

—З чого це? – відразу розлютилася дівчина, розуміючи, що єдина користь від чоловіка – це гроші його батьків.

— Ігор зібрався квартиру брати побільше. Катька досі в декреті і їм доведеться складно. Він попросив допомоги в батьків, і батько вирішив, що допомагатиме нам однаково.

— Чудово! – Алла відчувала справжній ураган емоцій. – Значить у Ігоря зарплата така, що нам і не снилася! Катька декретні з колишньої роботи отримує на відміну від мене. І тепер ми ще й нічого від твоїх батьків не отримаємо? Ми на що жити будемо?

— Придумаємо що-небудь, – промямлив Діма. – Нам же ще твоя мама допомагає.

— Допомагає, – погодилася дружина. – От тільки, з чого вона тобі, лоботрясу, має допомагати? Це мені й синові. А на продукти і все інше ти сам ворушись і грошики шукай!

З цього моменту для Алли почалася гонка за вислизаючими грошима свекрів. З Катериною, дружиною брата Діми, вона мала добрі стосунки, і та часто ділилася планами і грандіозними «проєктами».

— Ти знаєш, що батьки Ігорю 200 тисяч видали на кухонний гарнітур? – шуміла Алла. – Катька вибрала найдорожчий і хвалиться ще! А ми сидимо зі старими меблями. Іди й кажи їм! Давай!

Дівчина практично силоміць виштовхувала чоловіка з дому. І вже за місяць із задоволеним виглядом вирушала в меблевий магазин, щоб оновити меблі в усій квартирі.

— Ти бачив, який твоя мама комбінезон внучці купила? – штовхала вона Діму в бік і показувала фото в месенджері, – А онукові одяг новий не треба? Він уже виріс із зимового одягу, а нам вистачить тільки на найдешевший. Вони цього хочуть?

Діма дзвонив своїм, і незабаром маленький Мишко хизувався у фірмовому одязі, на який заздрісно поглядали всі мами в дитячому садку. Аж надто розстаралися свекри, підбираючи для невгамовного онука одяг «щоб і тепло, і легко, і надійно».

Алла була задоволена, відмови вона ні в чому не знала. Але ось ігровий ноутбук не давав їй спокою! У принципі він був їй зовсім не потрібен, але обділити сім’ю на Новий Рік вона не могла дозволити! Нехай краще буде, а там знайдеться застосування. У будь-якому разі важливо, щоб сім’я Ігоря не отримала більше.

Невідомо, що говорив Діма батькам, але вони вирішили, що на Новий Рік «чарівник» в особі Федора Семеновича урочисто вручить їх сім’ї новенький і неймовірно дорогий ноутбук, якого Ігор з Катею так і не дочекаються – цього разу батьки не зможуть собі дозволити два такі подарунки і їм довелося вибирати. Алла просто раділа і розповіла про свою «перемогу» всім подругам.

— Знаєш, Алло, – задумливо заявила одна з них, – ти не права. Ти ж просто з них гроші тягнеш! Рано чи пізно ви з Дімкою розійдетеся, і ти це розумієш.

— Ну і що, – байдуже знизала плечима дівчина. – Зате в мене залишаться нові меблі, ноутбук, гарний ремонт у квартирі, дорога побутова техніка і так по дрібницях. Сподіваюся, і далі вони нас не кинуть. Тож комфортне життя мені забезпечене.

Шлюб подружжя тріщить по швах і ось-ось усе закінчиться, але Аллу це мало хвилює. Вона поспішає витягнути зі свекрів усе і по максимуму. Чи можна її звинувачувати? Не знаю. Чесності в такому підході я не бачу, але ж вона чітко розуміє, що на чоловіка ні в чому немає ніякої надії і після розлучення він зовсім про них забуде.Спірно…

Цікава ваша думка!

КІНЕЦЬ.