Сподіваюся, ви мене підтримаєте, коли я вам розповім свою історію і поясню свою думку.

Я про це всіх на березі попереджала: робота – це не моє! Ну не збираюся я працювати, адже нащо тоді взагалі заміж виходити? Є чоловічі задачі, а є – жіночі. Свої жіночі я виконую ідеально: я мама, господиня, в домі завжди ідеальна чистота і смачні страви.

Та я не збираюся додавати до цього навантаження ще й щоденне ходіння на якусь роботу, адже повинна мати час і на себе, щоб бути для чоловіка гарною і доглянутою.

Нашій донечці недавно виповнилося 5 років, вона знає англійську, ходить на гімнастику, читає і пише вже – і це моя заслуга, я її кругом вожу! Але вони взялися мене обробляти всі – чоловік, свекруха, маму мою підключили!

Мовляв, Артему важко одному тягнути всю родину фінансово, всі мої забаганки і потреби дитини, комунальні, їжу, розваги і так далі. Але мені смішно все це чути!

Коли я виходила заміж за свого чоловіка Артема, я чесно і відкрито пояснила йому і всім довкола, що працювати я не збираюся, хоча маю дві освіти. Але шлюб для мене має сенс тільки коли жінка “за чоловіком”, особливо фінансово.

Ми одразу домовилися: Артем забезпечує нашу сім’ю фінансово, а я займаюся будинком, створенням затишку, вихованням дітей і, звичайно ж, собою.

Адже гарна, доглянута дружина – це також внесок у сім’ю. Я завжди слідкувала за собою, відвідувала косметолога, ходила на спорт, робила салонні процедури, і відмовлятися від цього не збиралася. Чоловік погодився, і все починалося добре.

Нашій донечці Софійці зараз уже п’ять років. Мій день проходить, як і планувалося: я піклуюся про доньку, підтримую порядок у домі, готую, стежу за собою, читаю, дивлюся фільми, ходжу в кафе.

Артем працює на двох роботах, щоб утримувати сім’ю, і це наш вибір, якого ми разом дійшли. Але в останній рік почалися проблеми.

Спочатку Артем сам почав натякати, що було б добре, якби я вийшла на роботу. Мовляв, з’явилися великі витрати: дитина росте, потреби збільшуються, а ще й мої косметологічні процедури і спортзал коштують чимало.

Я відразу нагадала йому про нашу домовленість: ми обговорили це ще до шлюбу, і я не збираюся змінювати своїх принципів і спосіб життя.

Потім почала втручатися його мама. Одного разу моя свекруха прийшла до нас у гості і, навіть не сідаючи до столу, почала розмову:

– Ти розумієш, як важко моєму сину? Артем працює з ранку до ночі, а ти сидиш вдома.

Я спокійно відповіла:

– Я займаюся домом, виховую нашу дитину і дбаю про себе. Це теж робота, і ми з вашим сином це обговорювали ще до весілля.

Свекруха лише піджала губи. Але, як виявилося, на цьому вона не зупинилася. Через кілька днів вона подзвонила – уявіть! – моїй мамі.

– Вашу дочку треба трохи підштовхнути, щоб вона вийшла на роботу, – почала вона зі старту. — Мій син перевтомлюється, йому дуже важко.

Моя мама лише мовчала і слухала, хоча я знаю, що її це обурило не менше, ніж мене. Коли вона розповіла про цей дзвінок, я була просто вражена.

Того ж вечора я прямо сказала Артему:

– Якщо твоя мама ще раз подзвонить моїй мамі, я більше не буду стримуватися. Це вже переходить усі межі.

Він лише зітхнув:

– Вона просто переживає. Розумієш, ти могла б допомогти мені.

– Я вже допомагаю, — твердо відповіла я. – Я створюю дім, до якого тобі хочеться повертатися. Я доглядаю за собою, щоб ти пишався мною. Ми це обговорювали на початку, і ти з усім погодився. Я не збираюся змінювати своїх поглядів!

Артем нічого не відповів, але я бачила, що він не задоволений і щось собі надумує. Можливо, йому важко, можливо, справді буває втома. Але це не причина порушувати наші домовленості.

Розумієте, для мене це принципове питання. Я знаю, чого хочу від життя, і не дозволю ні чоловіку, ні його мамі змушувати мене йти проти своїх переконань. Я була з ними чесна, то хіба я не права, що не йду у них на поводу і лишаюся вірною своїм принципам?

Джерело