Я роз лучена.

Я маю дванадцятирічного сина від першого шлюбу.

Батько Паші не бере участі у вихованні сина. Всім відомо, що життя самотньої жінки нелегке.

Добре, що в мене чудова мама.

Не знаю, як би ми прожили, якби не її пенсія та практична допомога.

Коли Паші було дванадцять, у нас зламався холодильник, а потім ще сусід затопив нас, довелося взяти кредит, щоб придбати новий холодильник і зробити невеликий косметичний ремонт.

Спочатку здавалося, що я зможу сплатити, але зарnлати kритично не вистачало.

Тому я погодилася на пропозицію подруги поїхати на заробітки до Польщі.

Там познайомилася із забезпеченим поляком, який вирішив мої фі нансові nроблеми.

Він навіть пропозицію мені зробив.

Але коли ми почали обговорювати плани спільного майбутнього, зрозуміли, що він у них не бачить мого сина.

Думає, що я його назавжди залишу в матері і житиму з ним.

Я не була готова відмовлятися від свого сина.

Тут переді мною став непростий вибір; забезпечене життя чи син.

Я обрала сина.

Не думаю, що колись про це пошkодую.

КІНЕЦЬ.