Катя вже кілька років відкладала всі свої заощадження. Грошей постійно не вистачало, адже потрібно було сплачувати кредит і комунальні послуги.

На їжу залишалися копійки, тому вона з чоловіком Миколою постійно харчувалися макаронами. Катя носила одне й те саме пальто вже п’ять років. Воно було сильно зношене, втратило колір і виглядало геть непрезентабельно. Їй було соромно перед колегами на роботі.

– Знову ці жахливі макарони? – невдоволено пробурчав Микола за вечерею.
– У мене просто немає грошей на щось краще, – тихо відповіла Катя.

– Менше б витрачала на салони краси! Я ж тобі віддав усю свою зарплату, – з обуренням кинув Микола.

Катя мовчки поглянула на свої руки – сухі, без жодного натяку на лак чи манікюр. Про який салон взагалі йшлося?

– Зарплата була ще три тижні тому, все давно пішло на продукти, – тихо сказала вона.

Щоб уникнути сварки, Катя цього разу вирішила купити курку. Вона взяла гроші зі своїх заощаджень, які відкладала на нове пальто. Але навіть це не покращило ситуації. Микола демонстративно пройшов повз кухню і зачинив двері в кімнаті. Згодом Катя дізналася з його телефонної розмови, що він почав обідати в мами.

На роботі її стан не залишився непоміченим. Начальник одного дня запитав:
– Катерино, що з вами? Може, вам потрібна відпустка?

Катя спочатку хотіла промовчати, але сльози підступили, і вона все розповіла.

– У нас від підприємства є гуртожиток. Оплата там невелика. Подумайте над цим, можливо, вам так буде краще, – запропонував керівник.

Катя задумалася і, вийшовши з офісу, вирішила йти додому пішки. Дорогою вона проходила повз дорогий ресторан і побачила у вікні свого чоловіка, який вечеряв зі своєю колегою. Зацікавившись, вона підійшла ближче, щоб почути їхню розмову.

– Дружина зі своїми макаронами вже набридла. Хай сама їх їсть, – сказав Микола з насмішкою.

– А Катя не знає, що тобі давно підвищили зарплату? – запитала його колега.

– Та навіщо їй щось знати? Вона як клуша живе, нічого за межами своєї бідності не бачить. Хай далі витрачає свою зарплату на мій кредuт, їй більше й немає на що витрачати.

– А якщо вона від тебе піде? – поцікавилася жінка.

– Кому вона потрібна? Сіра, як миша, – зухвало відповів Микола.

Катя не витримала і голосно заявила:

– А я піду!

– Іди звідси, не ганьби мене, – грубо відповів чоловік.

Того ж вечора, коли Микола повернувся додому, Каті вже не було. Вона зібрала свої речі, залишила ключі на столі й переїхала до гуртожитку.

Виявилося, що коли не платити за кредит чоловіка, грошей вистачає не лише на нове пальто, а й на гарні чобітки. Катя почала нове життя, у якому їй більше не доводилося економити на собі.

А Микола несподівано зіткнувся з реальністю. Тепер, оплачуючи комуналку і кредит самотужки, він міг тільки мріяти про французькі ресторани.

КІНЕЦЬ.