— Я не планую грандіозне свято на честь ювілею, тому запрошую мінімальну кількість гостей, – розповідала Ніна синові та невістці за вечерею.

— Це скільки? – вирішив уточнити Вадим, який знає про любов матінки до пишних свят.

— Двадцять три людини будуть точно і ще парочка під питанням, – спокійно розповідала літня жінка.

— Зачекайте, – відразу склала всі частини картинки Оля. – Виходить, ви вже всіх запросили, раз знаєте, хто точно буде, і тепер нас ставите вже перед фактом?

— Ну, мені ж сімдесят років виповнюється, це моя квартира і я вважаю себе в праві запрошувати, кого хочу, – парирувала Ніна. – Будуть тільки діти, онуки і рідні сестри з сім’ями. Я і так не запрошую сусідів і далеких родичів.

— Але навіщо стільки клопоту і витрат? – не розумів Вадим. – У нас не настільки велика квартира, щоб усіх розмістити, зараз доведеться купувати продукти, прибирати і все організовувати.

— Ну, зрозуміло, жити в моїй квартирі вам нормально, а один раз свято влаштувати матері вже порахували все, – починала концерт Ніна. – Може це мій останній ювілей, маю право самостійно приймати рішення.

— Ти ж розумієш, що сама мати не впорається з підготовкою? – запитував потім Вадим. – Моя старша сестриця Катя давно з матір’ю у сварці, тому не факт, що взагалі з’явиться на свято. Молодша Ірина живе в іншому місті і точно не приїде, щоб допомогти, тому все на тобі.

— Чудово, тобто я на тиждень стаю обслугою, – сердилася Оля.

— Так вибору в нас немає, поважати матір хочеться, та й живемо в її квартирі, – нагадував Вадим.

Ользі нічого не хотілося робити, але факт спільного проживання здавався вирішальним. Вона розуміла, що в іншому разі свекруха не дасть спокійного життя і всі нерви витріпає. За два тижні до свята вона зробила генеральне прибирання у квартирі, довівши все до блиску і вирішивши перед самим святом просто все освіжити.

— Мені не подобається запропоноване тобою меню, – говорила Ніна, дивлячись на записи невістки. – Тут мало м’ясних страв, нікому не потрібні ваші модні бутерброди, і взагалі не можна, щоб гості залишилися голодними.

— Але тут багато страв, усе калорійне і потребуватиме багато коштів і часу на приготування, – виправдовувалася Ольга.

— Гаразд, я щось ще додам, потім вирішимо, – кривилася Ніна.

Після її додавань список страв і витрат збільшився в половину. Частково Ніна сама планувала оплатити банкет, в іншому розраховувала на підтримку сина з невісткою.

— По-перше, ми одна сім’я і це нормально, – рішуче заявила вона. – По-друге, я ще не вирішила нічого щодо квартири. Якщо вам її залишу, все одно в прибутку будете, тож не завадило б трохи постаратися.

Оля намагалася стримуватися і нічого не говорити, щоб чоловіка не образити. Він смиренно виконував забаганки матінки. Вона не хотіла купувати всі продукти в одному торговельному центрі, оскільки вважала це невигідним.

– Але ж ми прокатаємо бензин, витратимо час і сили, щоб купити масло в одному магазині, сметану на ринку, а яйця за містом, – не розуміла Ольга.

— Нічого страшного, – наполягала свекруха. – Я хочу бути впевненою в якості продуктів, тому купувати потрібно там, де завжди беру.

Здоров’я і сил допомагати в приготуванні у Ніни особливо не було, але покупки вона контролювала і вимагала, щоб син її возив на машині. Вадиму доводилося після роботи тягатися з матінкою по магазинах і вислуховувати чергові моралі.

— Сподіваюся, у тебе є перевірений кондитер для замовлення торта? – цікавилася Ніна у невістки.

— Я думала, ми просто купимо готовий торт або тістечка, – розгубилася Ольга.

— Ну зрозуміло, можна взагалі не переживати і купити на честь мого ювілейних іменин корж, – артистично ображалася пенсіонерка. – Своїй матері ти такі номери скоріше за все не влаштовуєш.

— У моєї матері минулого року був ювілей, вона його взагалі не святкувала, – випалила Оля. – Просто ми посиділи в сімейному колі з батьками і сім’єю брата.

— Ну, це ваша особиста справа, у кожній родині свої правила, – не здавалася Ніна. – Ти прийшла в нашу, будь люб’язна поважати правила.

Оля, щоправда, намагалася догодити свекрусі. В обідню перерву на роботі обирала торт і переглядала рецепти, після роботи забігала до магазину, бо постійно потрібно було щось докупити. Оскільки гості були запрошені на суботу, вона взяла з четверга на роботі відгули, щоб усе приготувати і встигнути вчасно.

— Я так розумію, у вас самих немає совісті, – знову сердилася Ніна. – Гаразд, Вадим чоловік і нічого не розуміє, але ти могла б і сама мені допомогу запропонувати.

— Що не так? – намагалася зрозуміти Оля суть невдоволення.

— У мене буде свято, прийдуть гості, а я маю зустрічати їх у халаті та з пучком на голові?

Ользі довелося тягнутися зі свекрухою по магазинах і вибирати вбрання. Вона домовилася зі знайомою дівчинкою, яка обіцяла прийти додому і зробити іменинниці зачіску з макіяжем.

— Чому ти сьогодні запікаєш м’ясні рулети? – влетіла Ніна в кухню. – Свято післязавтра і вони будуть не свіжі.

— Тому що завтра весь день розписаний і фізично не встигну приготувати все й одразу, – нагадувала Оля. – Плита й духовка будуть зайняті, а в мене тільки дві руки.

— Значить, встань раніше і не потрібно з себе героїню вдавати, – напирала Ніна.

— Ви намагаєтеся все зробити моїми руками, – більше не могла мовчати Оля. – І взагалі, якщо вам не подобається, я нічого не робитиму.

— Як це? – орала червона від злості Ніна.

— Ведіть своїх гостей у кафе або замовляйте доставку, – не контролювала себе Оля. – З мене вистачить невдоволення і звинувачень.

Вадим, який повернувся з роботи, застав заплакану дружину і розлючену матір. Мати пила серцеві краплі, звинувачувала невістку в спробах зжити зі світу і бажанні зіпсувати свято.

— Дорога, прошу, давай доведемо розпочате до логічного завершення, – просив Вадим. – По суті, залишилося кілька днів пережити все це і буде нам щастя.

Ольга переступила через гордість заради спокою чоловіка, відпочила і пішла на кухню. Вона провела на ній усю п’ятницю, падаючи з ніг від втоми. У суботу до приходу гостей усе було готово, і квартира сяяла від чистоти. Винуватиця торжества в новому вбранні і з зачіскою приймала привітання від гостей і всіх запрошувала за стіл.

— Усе приготовлено з любов’ю і в гарному настрої, – мило посміхалася Ніна родичам.

— Ну, у вас, як завжди, смачно, красиво й оригінально, – сипали компліменти гості.

— Я дуже старалася, хоча були люди, які намагалися створювати проблеми, – відповідала іменинниця, не дивлячись ні на кого конкретно, а потім обвівши поглядом невістку і дочок.

За весь банкет Оля толком не присіла, бо постійно з тарілками носилася. У Вадима нерви здали, і він сестер змусив дружині допомагати.

— Я все не можу зрозуміти, ти героїня чи просто така дурна? – поцікавилася сестра чоловіка Катя на кухні.

— Що ти маєш на увазі? – не розуміла Оля.

— Зрозуміло ж, що мати з тебе мотузки в’є і весь цей банкет за твій рахунок і твоїми силами, – відповідала вона.

— Не сип їй сіль на рани, – просила друга сестра Ірина. – Ти прекрасно знаєш нашу матінку, і чому ми з нею тримаємо дистанцію.

— Ювілей же, повага, живемо разом і взагалі, – розгубилася Ольга.

— Це наша мати, ми приїхали на свято тільки зі страху, що воно може справді бути останнім, – продовжувала Ірина. – Але об’єктивно кажучи, вона дуже важка людина, жити разом із нею неможливо. І якщо ти думаєш, що вона залишить вам квартиру, то навряд чи. Просто намагається при собі тримати і контролювати, ми це вже проходили.

Гості сиділи допізна, виголошували хвалебні промови, змели майже все зі столу і пішли додому, прихопивши з собою гостинці у вигляді спеціально куплених тістечок на винос.

Після того, як пішли останні гості, іменинниця з виглядом королеви вирушила відпочивати, навіть не подякувавши синові та невістці за допомогу. Ольга сама мила посуд майже до ранку, і тільки потім вирушила відпочивати. Але виспатися не змогла, бо о десятій ранку свекруха залетіла в кімнату з пропозицією вирушити на закупи, оскільки хотіла витратити подаровані гроші.

— Я так більше не можу і не хочу, розумієш? – запитала Оля чоловіка, щойно за нею зачинилися двері. – Я нікуди не поїду і мені все одно на її реакцію.

Вадим теж нікуди не поїхав, Ніна образилася, потім влаштовувала чергові концерти і всім розповідала, як син і невістка її не цінують і ображають. Через два місяці Оля переконала чоловіка перебратися на орендовану квартиру, щоб жити подалі від свекрухи. Вона не зрозуміла причини такого вчинку і далі розносила невістку, яка «зіпсувала життя її синові й абсолютно не поважає його матір». Себе Ніна вважала ідеальною матір’ю, у якої просто виросли невдячні діти.

КІНЕЦЬ.