Нам так з Павлом треба вже було ремонт в квартирі робити – аж кричало. Але замісіть грошей завжди дірки в кишенях, бо все на життя витрачалося. Вирішили ми старанно збирати і відкладати.Забігла до нас на вечерю свекруха, побачила мої заготовки і зчинила крик: «Ти мого синочка з морозилки годуєш? Тут же смаку ніякого немає, краще свіженьке!” Тоді я просто при ній дістала курочку, томатний соус, варену картоплю, тушковані овочі і швидко зварганила вечерю – пальчики оближеш. Жодних магазинних напівфабрикатів, все своє. Але свекруха все одно дивилася в тарілку з певною підозрою

Нам так з Павлом треба вже було ремонт в квартирі робити – аж кричало. Але замісіть грошей завжди дірки в кишенях, бо все на життя витрачалося.

Вирішили ми старанно збирати і відкладати. Минуло кілька місяців, а грошей у заповітній скарбничці так і не побільшало, хоча зарплати у нас наче і нормальні, але незрозуміло, куди, витрачаються.

Сіли підраховувати бюджет і раптом з’ясували, що левова частка йде на їжу. Зрозуміло, що сім’я у нас із чотирьох людей, і хочеться, щоб і діти, і дорослі харчувалися нормально.

Але витрачати стільки грошей на продукти просто реально прикро. Вирішили спробувати це змінити, і треба сказати, вийшло в нас не одразу.

Ми з чоловіком обоє працюємо і повертаємося додому лише надвечір. Раніше я по дорозі забігала до найближчої крамниці, хапала все, що під руку підвернеться, а потім готувала нашвидкуруч вечерю.

Намагалася купувати тільки необхідне, але після напруженого трудового дня так хотілося і себе, і близьких якоюсь смакотою порадувати. Тож у кошику завжди виявлялося щось не надто потрібне, зате дороге.

Втім, приготувати нормальну вечерю теж не завжди виходило. Затримаєшся на роботі на півгодини – і домашні вже готові тебе разом зі сковорідками з’їсти.

Якщо часу зварганити щось пристойне вже не залишалося, я просто замовляла піцу чи бургери. І біля плити стирчати не треба, і діти й чоловік задоволені.

Іншою статтею витрат, хай і не найбільшою, у нас довгий час були солодощі для дітей. Вони просто залежні від усілякої випічки та шоколадок, тож майже щодня доводилося купувати печиво, пончики, тортики, рулети.

Мало того, що нічого корисного у всіх цих продуктах немає, так і ще магазинні солодощі, на мій погляд, не дуже смачні. Але на приготування домашніх пирогів у мене сил просто не лишалося.

І похід у магазин, і приготування ввечері забирали в мене багато часу і сил. Поки їжу наготуєш, поки посуд перемиєш – вже час спати укладатися.

Та ще й мої всі різну їжу люблять: один просить котлет, іншому рибу подавай, третій про курочку мріє. А якщо готувати кожному своє, то від плити взагалі не відійдеш. Крім того, на таке харчування, як з’ясувалося, у нас витрачалася купа грошей.

Коли ми все це проаналізували, Павло запропонував закуповувати всі продукти раз на тиждень у вихідні, а вже дрібниці докуповувати у сусідній крамниці.

Сказано – зроблено. У перші ж вихідні з’їздили до гіпермаркету, заїхали на ринок і в результаті забили весь холодильник. Частину м’яса та риби я відразу відправила в морозилку, щоб точно нічого не зіпсувалося.

Спочатку все було добре. Щоправда, щоденного готування я не позбулася, але на їжу ми точно витратили менше. Однак по ходу спустошення холодильника з’ясувалося, що частина продуктів примудрилася загубитись та безнадійно зіпсуватися.

Насамперед у відро для сміття полетіла зелень, потім салат, а слідом і сумні помідори.

Крім того, я часто забувала вчасно дістати м’ясо з морозилки. Вперше розморозила його під холодною водою, і воно вийшло абсолютно несмачним та жорстким.

Більше так не експериментувала і просто замовляла, як і раніше, доставку, поки яловичина чи курка чекали свого часу в холодильнику.

В результаті нам вдалося знизити витрати, але не суттєво. А у п’ятницю мені ще й доводилося чистити холодильник перед черговою поїздкою на ринок, викидаючи все, що встигло за тиждень зіпсуватись.

Відправляти гроші на смітник мені не подобалося, щиро кажучи, і я вирішила кардинально поміняти наш підхід до заготівлі їжі і приготування домашніх страв.

В однієї панночки на якомусь форумі вичитала, що вона готує всю їжу на тиждень у неділю, розподіляє її по контейнерах, а потім частину відправляє до холодильника, а частину – до морозилки.

Думка здалася мені слушною, тим більше, що заморожувати можна все що завгодно: і рагу, і фрикадельки, і обсмажені овочі, і рис, і навіть пироги. Щоправда, щоб система працювала, потрібно було заздалегідь скласти меню на тиждень.

Щоб потім ніхто не скаржився, влаштували сімейну раду і записали всі побажання. Постаралися зробити меню різноманітним: у понеділок – риба, у вівторок – тушкована яловичина, у середу – запечена курка тощо.

Тим більше, що з заморозками можна було розігріти кожному окрему порцію саме його страви. На обід я дітям зазвичай лишала суп.

Раніше варила його цілий тиждень, і, чесно кажучи, до четверга від цієї страви вже все ніс крутили. Тому ми внесли до меню три види супу.

Вже виходячи з меню, склали список потрібних продуктів, закупилися, і я взялася до заготівлі. Стушила яловичину та овочі по окремо, запекала курку, зварила величезну каструлю бульйону, щоб потім можна було зварганити різні супи, та картоплю.

Заодно спекла сирний пиріг та шарлотку – дітям на десерт. Дочекалася, поки все це охолоне, розподілила по контейнерах, написала, що де, та розклала по холодильнику.

Добрі люди в інтернеті обіцяли, що на весь процес піде година, але в мене це зайняло цілий день. Та й кухня перетворилася на справжню парилку. Ще б пак – 4 конфорки працюють і духовка.

Як швидко з’ясувалося, процес заморозки теж має масу нюансів. У нашій родині всі люблять перець, плюс у сезон ці овочі коштують справжні копійки.

Тому і затарилися ними у промислових масштабах: частину я відправила у морозилку у свіжому вигляді, частину – у запеченому, а частина – у фаршированому.

Чоловік прибіг із роботи голодний, як вовк. Думаю, порадую його фаршированими перчиками – він їх так любить. Не дивлячись плюхнула їх з морозилки в каструлю і поставила тушити.

Через 10 хвилин чоловік, підстрибуючи від нетерпіння, підняв кришку і жалібно прошепотів: “Що це?” Зазирнула в каструлю – мамо дорога, а там плаває якесь місиво!

Виявляється, я, закрутившись, забула перці перед заморожуванням просушити і прокласти в контейнері пергаментом, щоб вони не обморозилися. В результаті їсти цю бурду було зовсім неможливо.

Не всі родичі оцінили наше ноу-хау. Якось забігла до нас на вечерю свекруха, побачила мої заготовки і зчинила крик: «Ти мого синочка з морозилки годуєш? Тут же смаку ніякого немає, краще свіженьке!”

Тоді я просто при ній дістала курочку, томатний соус, варену картоплю, тушковані овочі і швидко зварганила вечерю – пальчики оближеш. Жодних магазинних напівфабрикатів, все своє. Але свекруха все одно дивилася в тарілку з певною підозрою.

Нова система дозволила мені звільнити вечори на буднях – приготування вечері займало хвилини. Плюс ми почали викидати менше їжі та майже нічого не замовляли. Раз на місяць – піцу, та й то під настрій.

Щоб було легше відстежувати, які страви де знаходяться, я прикріпила на холодильник два листи зі списками. Коли дістаєш щось із морозилки, просто викреслюєш цей пункт.

Якщо відправляєш його в холодильник, записуєш до іншого списку. Таким чином, можна було легко зрозуміти, скільки їжі у нас ще залишилося на тиждень.

Магазинні витрати у нас також зменшилися приблизно на чверть – ми купували їжу лише за списком. Плюс, на вихідних я пекла пироги, шарлотки та млинці, і частину порцій теж відправляла в морозилку, тому затарюватися солодощами перестали.

Розморожена випічка майже не гірша від свіжої. Головне, треба було дати пирогу постояти в духовці на решітці, щоб скоринка просохла і потім не вкрилася при заморожуванні льодом.

Однак були у цієї системи свої мінуси. Приготувати всі необхідні страви на сім’ю з чотирьох людей я за кілька годин просто не встигала.

Отже, половину неділі чи суботи доводилося проводити біля плити. Я люблю готувати, але для когось це може перетворитися на каторгу.

Плюс треба було чітко продумувати плани на вихідні, і спонтанно вибратися в гості або покликати когось до себе просто не виходило.

Крім того, займатися прибиранням на кухні до глобального приготування було безглуздо, а миття посуду після цього процесу займало вічність.

Також перед переходом на нову систему нам довелося витратитись на необхідну тару. Для зберігання їжі знадобилося багато герметичних контейнерів і пакетів, які раніше мені були особливо не потрібні.

Причому купувати довелося досить дорогі екземпляри – обійтися простою харчовою плівкою і дешевою тарою тут не вийде. Інакше всю приготовлену їжу можна буде відправити в смітник.

Мені загалом ця система цілком підійшла. Щоправда, після одного випадку я намагаюся не зберігати у морозилці продуктів більше ніж на один тиждень.

Якось наготувала я мало не на місяць вперед, заразом свіжі ягоди та овочі заморозила на зиму. Прокидаюся ранком, відкриваю холодильник, щоб дітям млинці на сніданок розігріти, і з жахом розумію, що агрегат накрився.

Мамочки, а в мене вся морозилка готовою їжею заповнена, можна хоч цілий будинок нагодувати. А коли нам холодильник полагодять і чи полагодять взагалі – не відомо.

Я аж в сльози, але тут мене осяяло. Швидко витягла всі заготівлі та розподілила порівну між собою та чоловіком, щоб взяти на роботу.

Ми обоє працюємо у великих компаніях, тому продукти ніяк не пропали. Колеги нас потім добрим словом ще рік, мабуть, згадували. А овочі та фрукти відвезла батькам.

Холодильник ми в результаті полагодили, але багато їжі я тепер у морозилку не запихаю. І на ремонт ми вже майже зібрали.

Джерело