— Невістку мені шкода, звісно, онуку шкода ще більше, але в дружини мого сина розум мав бути свій. Вона маму слухала? Ну і хто тепер винен? – сердиться Раїса Кирилівна.

— Що, залицяється до колишнього чоловіка? – цікавиться подруга.

— Залицяʼться, але, як мені здається, поїзд уже пішов. Син мені зізнався, що не хоче відновлювати з нею стосунки навіть заради дитини. Точніше, заради дитини – це не та причина, з якої він би з Анею почав усе з чистого аркуша.

— Ну так, що йому? Житло є, плати собі аліменти, будь татом на вихідному. Прикро, але чоловік у розлученні в більш виграшному становищі, ніж жінка. Особливо, якщо дитина залишається з колишньою дружиною. А сваха зовсім усунулася від проблем доньки?

— Абсолютно, Аня квартиру шукає посилено, мені вудки закидала, а чи не буде мій син оплачувати хоча б частину оренди, – відповідає Раїса Кирилівна.

– А син не буде. З чого він має це робити? Ані мама сказала переїжджати? А він до чого? Теща колись усе зробила, щоб їх розвести, обіцяла допомогу й гори золоті, а Аня слухала, з чоловіком стосунки зіпсувала. І що тепер?

Рятувати Аню від тещі? Він їй запропонував доньку віддати. Я на пенсії, у сина є житло, дівчинці 3 роки, у садок пішла. От і працювала б Аня, платила аліменти й заробляла б собі на оренду, підробіток би взяла, викрутилася б. Дивись, розумнішою б стала. Не хоче так. Ну і нехай сама борсається.

Син Раїси Кирилівни близько року тому розлучився з дружиною Ганною. Точніше, це Анна розлучилася з ним. Зібрала свої дрібнички, наговоривши всякого і пішла з дитиною до своєї мами. Власне, розлучення і відбулося через тещу.

— Чим мій син поганий? – каже Раїса Кирилівна.

– Молодий, спортивний, симпатичний, працює і заробляє, житло є своє, від моєї покійної свекрухи дісталося. Однокімнатна, але ж усе життя попереду, йому зараз тільки 30, а Ані 28. Що не влаштувало? Чому не жилося?

На самому початку в молодих було все доволі непогано, хоча Аня й зізнавалася, що її мама до зятя поставилася негативно, критикувала вибір доньки. Потім закінчився медовий місяць, невістка була в положенні, а теща почала дедалі глибше занурюватися в молоду сім’ю і навіювати доньці, що та гідна більшого і кращого.

— Усі ми хочемо дітям кращої долі, – вважає Раїса Кирилівна. – Але я свої думки про Ганнусю тримала при собі, не критикувала, вибір сина не оскаржувала.

Мені хотілося, щоб між ними все було добре, а подобається мені невістка чи ні – справа десята. А її мати доньку постійно звеличувала, приклади наводила різні. Я невістці сто разів говорила, щоб маму свою в сім’ю не пускала так близько. Впоралася б вона з дитиною, але хто мене слухав?

— Під приводом допомоги з появою онуки, теща почала бувати в сім’ї доньки і зятя практично щодня – жила неподалік. І постійно знаходила, що сказати Ганні з приводу її чоловіка.

— Он у тітки Марії чоловік її донці за дитину машину подарував. От як! – капала потихеньку мама. – А в мене на старій роботі випадок був, що за сина першого дружині чоловік машину подарував, а за доньку другу – каблучку з камінчиком. Ось це я розумію, це гідні чоловіки. А тут що? Спасибі й досить?

Або починала чіплятися до житлових умов:

— Халупа. Як є халупа. Дитина спить і що ж? Сиди на кухні? Ні, в однокімнатній це не життя, а я тобі одразу казала! У твоєї подруги Олі трикімнатна і чоловік частку в ній подарував, щоб у жінки метри свої були. А тобі що? А ти куди красивіша за Олю і вчилася краще. Ех, я завжди тобі казала, що ти гідна більшого і кращого. І де були твої очі і мозок коли в це все вляпалася?

Критиці піддавалися навіть звички зятя:

— Зараз поїсть, одразу встане посуд за собою мити, потім на диван і трава не рости! А взуття стоїть посередині передпокою. Доню, а коли ти від чоловіка востаннє квіти отримувала? Ех… А я казала – не любить, не цінує, залицятися не вміє.

— Сама розлучилася, коли Аньці було 10 років, і ось тільки мужик у неї з’явився, – обурюється Раїса Кирилівна. – Але прямо знавець етики та психології сімейного життя.

— Вода і камінь точить, – зітхає подруга колишньої свекрухи Ганни. – Добилася ж, розлучилися…

У Ганни з чоловіком справді почалися невдовзі сварки. Дружина, налаштована мамою, висувала претензії одна за одною, у висловлюваннях перестала соромитися. Теща брала участь у скандалах найжвавішу: їй Ганна поскаржиться, вона прибіжить і давай начитувати, що на біса такий чоловік не потрібен, що в Ганни є мати, яка допоможе з дитиною, прийме, пожаліє.

— Він не гідний тебе, ти заслуговуєш на краще, і мені боляче дивитися на твоє сімейне життя, – прямо при зяті «навчала» Анну мати.

А коли зять не витримав і проводив тещу за комір до порога, влаштувала таку істерику з викликом поліції, удаваною непритомністю тощо, що Ганна зібрала речі та з’їхала з донькою до турботливої матері. Через кілька місяців подружжя розлучилося.

Син Раїси Кирилівни став платити аліменти, але і після розірвання шлюбу теща ні-ні, та «кусала» колишнього зятя, розписуючи, що вона сама витратила на онуку набагато більше грошей, ніж його копійки. До речі, чоловік платив непогані гроші і на Анну, поки вона була у відпустці для догляду за дитиною, і одяг з іграшками для доньки купував. Але кожен візит до доньки перетворювався на фарс:

— Дивіться! Злиденний тато згадав про дитину! Відзначитися прийшов!

Близько півроку тому теща якось раптом замовкла, її найчастіше не було вдома, а нещодавно вона оголосила Анні, що допомогла недолугій доньці нормально, а тепер їй треба влаштувати і своє життя. Чоловік відмовляється йти жити у квартиру, де мешкає Анна з дитиною, а вона, мама, заслужила своє право на щастя.

— Ти на роботу вийшла. З онукою сидіти не відмовляюся, але йди на орендовану квартиру. Що? Ой, ну ти ж сама винна, взяла й розлучилася, хто тобі з чоловіком жити не давав, – знизала мама плечима.

Анна помикалася, подивилася варіанти оренди, довідалася про ціни, та й почала підбивати клинчаки до колишнього чоловіка. Навіть Раїсу Кирилівну спробувала задіяти як допомогу у відновленні сім’ї.

— Але… Син уже нічого не хоче, а я… Я вірна своєму принципу – у чужу сім’ю не полізу. Хіба мало, розлучиться сваха зі своїм мужиком і знову почне доньку в бік від чоловіка тягнути. Мені це треба? Нехай тепер уже сама Анна старається, без помічників.

КІНЕЦЬ.