Близька подруга Валя для Олени була ще й сусідкою по сходовій клітці і дружили вони з дитинства. Вони були різними, можливо це й обумовлювало їхню довгу дружбу.

Олена була активною. Валя спокійною та розважливою.

Якось у старшій групі в дитячому садку їм обом сподобався новенький хлопчик.

Якщо Валя іноді несміливо пригощала його цукерками, то Оленка раптово взяла, підійшла до нього і запропонувала дружити.

І вони пішли, взявшись за руки, від Валі, яка стояла, тримаючи в руках цукерку, з очима повними сліз. Оленка цього навіть не помітила.

Так і пішло. У старших класах Валя стояла скромно в куточку, налаштовуючись, як краще звернути на себе увагу, зате Оленка встигала за цей час потанцювати з найкрасивішими хлопцями, у тому числі й з тим, хто подобався Валі. Хоч це було свого роду суперництво, але дружити дівчата продовжували, бо хлопців багато, а найкраща подруга одна.

У дев’ятому класі на випускному, вони мало не посварилися через красивого хлопця з паралельного класу, який подобався Валі, але вона як завжди боялася при зустрічі з ним, а він просто проходив повз.

Того вечора дівчина була чудова і він, перехопивши її погляд, вирішив запросити на танець.

Хлопець ішов усміхаючись, дивився на неї і тут його перехопила Оленка і закружляла у танці. Сльози та образа зупинили Валю, вона розвернулась і вибігла з актового залу. Вона плакала на ґанку, коли до неї підійшла Оленка і тихо сказала:

– Валю, пробач мені недолугу, я й не зрозуміла, що він до тебе йшов, там осторонь Людка стояла, я подумала, що до неї. Скажи, він тобі подобається цілком серйозно або ти просто хотіла потанцювати з ним. Хоча яка різниця, я вчинила погано. Вибач, подруго, більше такого між нами ніколи не буде. Давай присягнемося, ніколи один у одного не відводити хлопців. В інших не береться до уваги.

Вони обнялися, потім на знак того, що приймають клятву, потиснули один одному руки і, сміючись, повернулися до зали.

Валя того вечора таки протанцювала з тим хлопцем два танці і зрозуміла, що він їй нецікавий, дуже вже зарозумілим виявився хлопчина, усвідомлюючи свою привабливість.

Світанок вона пішла зустрічати під ручку з Павлом із їхнього класу, якому давно подобалася. Справа в тому, що простий, скоромний і начитаний, він був відмінним другом, але як кавалер вона його не розглядала. Так вона йому й сказала того вечора. А хлопець так хотів бути поруч із нею, що погодився бути третім у їхній дружній жіночій компанії. З того часу, до закінчення одинадцятого класу, їх часто бачили втрьох.

Потім шляхи всіх трьох розійшлися, Валя вступила в інститут на журфак, а Олена не пройшла за конкурсом до медичного, а на платний у батьків грошей не було, і вона пішла вчитися на фельдшерку, з планами у майбутньому вступити до медінституту. А Павло за пів року пішов на службу. Але спілкуватися трійця, звісно ж, продовжила.

Наприкінці першого курсу Валя познайомилася із Миколою. Гарний хлопець, вона почувала себе з ним дуже комфортно, мали спільні інтереси, і він їй подобався. Вони зустрічалися з ним другий місяць, і ще добре не визначись у своїх почуттях, ну добре разом і добре. Якось увечері до неї забігла Оленка, вона була.

– Валю, я закохалася остаточно і безповоротно! – сказала вона. – Його звуть Олег, він правда старший на п’ять років, але це супер.

– А де Андрій, адже ти в нього теж була закохана безповоротно.

– Ні, це не те, ось ти побачиш Олега і зрозумієш, про що я говорю. До речі, я запрошую вас із Миколою до себе на день народження у суботу, в кафе. Я вже столик замовила на чотирьох, о сьомій я на вас чекаю. Бувай до зустрічі.

І ось вони зустрілися, познайомилися один з одним, всі бачилися вперше, і кожен дивився на інших. Валя раптом упіймала себе на тому, що коли Олег потис їй руку і дивлячись у вічі, він ніби зазирнув їй у саму душу і щось там увімкнув. Вона знітилася.

Весь вечір Валя не знаходила собі місця, перехоплюючи інколи зацікавлені погляди Олега. Такого з нею ще ніколи не було.

Дівчина перевела свою увагу на Миколу, щоб відволіктися від цього стану, та попросила його запросити її на танець.

Повільно рухаючись у танці, вона думала, що Олег — хлопець Оленки, а вона не має на нього жодного права.

Потім вона сказала, що заслабла, попросила вибачити її.

Вона попросила Миколу, щоб викликав їй таксі, а самому запропонувала залишитися з друзями і веселитися…

…Валя відкрила двері своїм ключем, роззулася і прямо в одязі вляглася на диван.

– Ну чому життя таке несправедливе?! – подумала вона і заплакала. – Мені ж так подобається Олег, але він кохає Оленку.

Валя полежала годинку, трохи заспокоїлася і вирішила приготувати вечерю. Тільки–но вона поставила каструлю на плиту, як задзвенів її телефон.

Валя глянула на екран. Номер був незнайомий.

Вона взяла слухавку і так і застигла від почутого… Це був його голос!

– Валечко, ти як?! – говорив у слухавку Олег. – Може, тобі щось привезти?!

Валя першу хвилину навіть не знала, що відповісти, у неї від радості перехопило подих.

– Дякую, Олежику, але мені вже краще… А де Олена?

– Та ми ось недавно розійшлися, вона пішла додому, а я вирішив дізнатися про твоє самопочуття.

– Дякую вже краще. Вибач, у двері дзвонять.

Вона відключила телефон і пішла відчиняти двері, а ноги в неї чомусь були як ватяні. Оленка так і влетіла в квартиру.

– Ну що, як твоя голова? Що це раптом з тобою сталося?

– Олено, ти вибач, мабуть, підготовка до іспитів далася взнаки. Перенапруження.

– Як тобі мій Олежик?

– Гарний.

– Слухай, а у твого Миколки енергії хоч греблю гати, він стільки всього знає, весь вечір розважав нас, з ним так цікаво. Гаразд, відпочивай, подруго. До речі, Олег взяв твій номер телефону, у нього дід лікар, сказав, раптом тобі буде потрібна допомога. Він дзвонив?

І тут Валя збрехала:

– Ні, не дзвонив.

А вранці він знову зателефонував, дізнатися як її самопочуття, побажати доброго ранку. Валя сказала, щоб він не переживав, з нею абсолютно все гаразд. Вибачилася і швидко поклала слухавку. Але майже весь день тільки й думала про Олега.

Увечері він зателефонував знову:

– Я радий, що з тобою все гаразд, а ось зі мною ні. Я заплющую очі і бачу твій образ. Що ти зі мною робиш?

– А ти зі мною. Мені соромно перед подругою. Вона в тебе закохана. Та й Микола у мене ж є…

– Нам треба зустрітися і переконатися у своїх почуттях, бо це було так несподівано і незвичайно, я тільки побачив тебе, зрозумів, що ти та, яку я давно шукав.

– Але так не буває. Хоча зі мною практично те саме. Олег, ми давно з Оленою дали клятву один одному, що не відводитимемо хлопців.

– Давай домовимося так, зустрінемося та визначимося у наших почуттях. Адже ми не будемо мучитися з нелюбими. Ти ж Миколу не любиш, він тобі просто подобається?

– Тепер я зрозуміла, що так. Але дай нам час, може, це просто наслання.

– Добре. Але дзвонити тобі можна?

– Навіть треба.

Наступного дня Микола зустрів Валю після інституту, вони зайшли з ним у кафе випити по філіжанці кави. Він був трохи схвильований, Валя запитала, у нього що сталося?

– Та ні, начебто все нормально, іспити скоро. Валю, ти вибач, мені готуватися зараз до заліків треба, таки передостанній курс. Давай поки що не зустрічатись. Я на вихідних тебе наберу.

Він поцілував її в щічку і пішов, наступні дні він подзвонив лише двічі і то, швидко і сухувато. А ось Олег дзвонив, тричі на день. А вчора до неї прийшла Оленка. Вона тихо сіла на краєчок дивана і раптом спитала:

– Валю, а ти Миколу любиш?

Здивована і стривожена Валя відповіла:

– Ні, Микола мені просто подобається, він правда, добрий, мені з ним легко й цікаво, але, напевно, заміж би я за нього не вийшла.

– А даремно, такий хлопець гарний. Ні, ти нічого не подумай, я просто так говорю.

– Олено, тобі Микола сподобався, тільки чесно?

– Чесно – так. Він веселий. Тобі пощастило з хлопцем.

– А як же Олег?

– Він теж класний, але тільки я відчуваю, що йому не подобаюся. Та й я, як завжди, дуже захоплено до нього поставилася. Та ти ж мене знаєш, я як побачу щось яскравіше, тут же й хапаю.

– Ось і Микола тобі, мабуть, такою ж яскравою, новою іграшкою здався.

І тут Оленка видала:

– Пробач, але ми з Миколою зідзвонюємося, і він мені дуже подобається, а я не можу, почуваюся зрадницею по відношенню до тебе.

І тут Оленка побачила, як подруга закрила обличчя руками, плечі її затремтіли, і вона беззвучно заплакала. Оленка не знаходила собі місця, кляла себе, вона стала перед нею навколішки і сказала:

– Я не збиралася його відводити в тебе, просто він зателефонував, і ми балакали. Пробач мені…

І тут вона почула сміх Валі. Вона здивовано дивилася на неї. Але так крізь сміх зізналася:

– Оленко, люба моя, а я й не знала, як тобі сказати про моє почуття до Олега!

І тут подруги все з’ясували, довго й щасливо реготали, що знайшли одна одній по нареченому.

А потім подзвонили хлопцям і зустрілися всі разом у кафе. Нарешті все роз’яснилося і нові закохані пари розійшлися в різні боки зі спокійною душею.

Просто сталася невелика заміна…