Тамара та Дмитро, що жили і тримали господарство в селі, не могли впоратися з численними турботами, коли їхній син Богдан одружився і почав привозити дітей один за одним.

«Що буде далі?» — задумалися вони. Згодом, не витримавши постійної метушні, жінка з чоловіком вирішили:

«Треба тікати!» І взяли рішення поїхати за кордон, щоб заробити грошей і хоча б трохи відпочити від повсякденних клопотів.

І так, вони вирушили за кордон, сподіваючись заробити більше грошей для родини.

В Канаді Тамара з Дмитром влаштувалися, заробляли непогано і висилали гроші додому синові з невісткою, спокійно сподіваючись, що так і доживуть до старості.

«Зараз все буде добре, спокійно», — думали вони. Але рідні підкинули їм несподіваний сюрприз.

Максиму та Марті набридло власне батьківство. Постійні турботи, безперервний шум і клопоти з дітьми вичерпали їхні сили. Врешті, вони вирішили: вистачить!

Залишивши дітей, вони вирушили до чужих країв, шукаючи спокою та нових можливостей для себе.

Небайдужі сусіди помітили, що діти залишились вдома самі, і вирішили повідомити соціальні служби.

Вже незабаром Тамара з Дмитром отримали дзвінок від сусідів.

-Вертайтеся негайно, чуєте. Онуки важливіші, як ваші заробітки.

«Діти вдома без нагляду, якщо ви не повернетеся, їх можуть забрати до притулку», — попередили їх.

Це була для них справжня несподіванка. Вони зрозуміли, що повернутись додому потрібно негайно, аби не допустити цього для своїх онуків.

Тамара і Дмитро намагалися зв’язатися з сином і невісткою, щоб з’ясувати, що сталося, але їхні мобільні телефони були відключені.

Не маючи іншого вибору, вони вирішили повернутися додому, сподіваючись, що зможуть вирішити ситуацію самі.

Поїхали, не знаючи, що їх чекає, але розуміючи, що не можуть залишити дітей на призволяще.

Тамара і Дмитро виростили та виховали старших онуків, вкладаючи в них всю свою любов і турботу. Коли ж не стало бабусі та дідуся, старші онуки, вже подорослішавши, не залишили менших братів і сестер.

Вони взяли їх до себе, ставши на опіку і продовживши турботу, яку колись давали їм самі бабуся з дідусем.

Хоча життя не стало легшим, але родинна підтримка не зникла, і діти змогли разом пройти через всі труднощі.

Джерело