Мама добре каже, чому б тобі її не послухати? – якось запитав мене мій чоловік. Мене це його питання настільки дістало, що я вирішила розлучатися – якщо його мама краща за мене, то нехай він живе з мамою. В той вечір чоловік чомусь дуже сильно затримувався на роботі і я не встигла повідомити йому про своє рішення. Я мала час щоб подумати. І раптом я зрозуміла, що нічого доброго я не зроблю, якщо розлучуся з чоловіком через його маму. Навіть якщо я вийду ще раз заміж, то у того чоловіка теж буде мама і мені все одно доведеться вибудовувати з нею стосунки. І тоді я вирішила, що це не кінець і, можливо, є шлях до порозуміння

Моє життя дуже змінилося відтоді, як я стала невісткою. Я тоді тільки одружилася з Ігорем і вперше потрапила до його родини.

Я не раз чула від подруг, що свекрухи – це “страшні монстри”, але, зізнатися, не вірила. Вважала, що зможу знайти спільну мову, адже ми всі дорослі люди. Але реальність трохи відрізнялася від моїх уявлень, і я натрапила на таку стіну непорозумінь з боку мами мого чоловіка, що вже навіть думала, що розлучуся через неї.

Свекруха, Ольга Миколаївна, зустріла мене прохолодно, і це мене насторожило – зовсім не виглядало, що вона збирається йти мені назустріч. Не скажу, що вона була злою, але її погляд завжди здавався мені таким, наче вона перевіряє, чи я достойна її сина.

Ігор завжди намагався заспокоїти мене: “Ти просто не розумієш її, вона така з усіма.” Але я не могла не помітити, що Ольга Миколаївна звертала увагу на кожен мій крок. Я була наче під її пильним прицілом, і мені від цього було дуже дискомфортно.

Коли ми з Ігорем прийшли в їхній дім вперше після весілля, свекруха уважно оглядала моє вбрання, було видно, що мій стиль одягу їй не до вподоби, і злегка нахмурила брови, коли я сказала, що влаштовую вечерю вдома, бо не люблю їсти в ресторанах.

“Ти дійсно вмієш готувати?” – запитала вона. Я не була впевнена у своїх кулінарних здібностях, але вирішила спробувати, тим більше, що мій чоловік завжди підтримував мене в усьому.

– Так, звісно, я готую! – сказала я з посмішкою.

Свекруха здивовано подивилася на мене, потім на Ігоря.

– Ми подивимося, як ти це зробиш – сказала вона з легким підколом.

Я знала, що вона була кухаркою в молодості, і тому їй важливо було перевірити, як я справляюся з домашнім господарством. Але, чесно кажучи, після того погляду мені було трохи незручно.

Ольга Миколаївна почала давати мені поради, які я у неї не просила, і це неабияк мене дратувало.

“Ти не так розмістила меблі в кімнаті”, – сказала вона, коли прийшла до нас в гості. Чи “Ти не маєш права купувати таку дорожезну річ, ми з Ігорем виросли без зайвих розкішів”. І все це звучало так, ніби вона намагалась вказати мені, як правильно жити.

Я відчувала, що свекруха говорить це не для того, щоб мене чомусь навчити, а тому, що я їй не подобаюся і таким чином вона висловлювала своє ставлення до мене.

Одного дня ми з Ігорем сиділи за вечерею, і він звернув увагу на те, як ми обидві – я і його мама – намагаємось триматися на відстані. Він вирішив поговорити з кожною з нас по черзі.

– Слухай, чому ти постійно критикуєш Ліну? – звернувся Ігор до мами. – Вона моя дружина, і я хочу, щоб ви з нею ладнали.

Свекруха мовчала кілька секунд, а потім відповіла:

– Я не критикую її. Просто бачу, що вона ще не зовсім розуміє, як правильно вести домашнє господарство. У мене є свій досвід, і я хочу, щоб вона брала з мене приклад, бо хочу, щоб твоя дружина так само добре піклувалася про тебе, як і я.

Я зрозуміла, що її слова були не про мене як людину, а про мою роль в родині. Мені не вистачало терпіння і мудрості, щоб справитись з цими дрібними непорозуміннями, і ми почали з Ігорем все більше сперечатися.

– Мама добре каже, чому б тобі її не послухати? – якось запитав мене мій чоловік. Мене це його питання настільки дістало, що я вирішила розлучатися – якщо його мама краща за мене, то нехай він живе з мамою.

В той вечір чоловік чомусь дуже сильно затримувався на роботі і я не встигла повідомити йому про своє рішення. Я мала час щоб подумати. І раптом я зрозуміла, що нічого доброго я не зроблю, якщо розлучуся з чоловіком через його маму. Навіть якщо я вийду ще раз заміж, то у того чоловіка теж буде мама і мені все одно доведеться вибудовувати з нею стосунки.

І тоді я вирішила, що це не кінець і, можливо, є шлях до порозуміння.

Я почала більше спілкуватися з Ольгою Миколаївною, але робила це інакше. Замість того, щоб намагатись довести їй, що я все роблю правильно, я вирішила ставити питання і слухати. Одного дня, після того як ми разом поїли обід, я запитала її:

– Мамо, а як ви з татом організовували святкування у вашій родині? Я хочу зробити для Ігоря щось особливе на наш річницю.

Ольга Миколаївна здивувалася, а потім відповіла:

– Ну, ми завжди старалися, щоб усе було просто, але душевно. Я пам’ятаю, як робили запечену качку, а до того варили борщ. І завжди у нас була велика родина. Це особливий момент.

Її голос став м’якшим, і я побачила, як вона почала відкриватися. Це був перший раз, коли ми з нею по-справжньому спілкувались без напруги. Я взяла на замітку її рецепти і підходи до свят, і ми стали говорити про це все більше.

Трохи згодом я попросила її допомогти мені з приготуванням обіду для святкування річниці. Вона погодилася, і це було початком змін.

Під час готування вона поділилася з нами з Ігорем деякими своїми секретами, а я, в свою чергу, розповіла про наші сімейні традиції, які ми з Ігорем створюємо.

Через кілька місяців наші стосунки з Ольгою Миколаївною значно покращились. Я зрозуміла, що вона не була такою вже суворою – вона просто хотіла, щоб я поважала традиції і вміла бути частиною родини.

Я навчилась приймати її поради, а вона – бачити, що я теж маю свої погляди і стиль життя. Ми почали більше допомагати одна одній, а найголовніше – ми стали разом святкувати важливі події, підтримуючи одна одну.

Ігор часто жартує, що тепер він має дві жінки, які можуть пекти найкращі пиріжки в країні, і я точно з ним згодна. Але головне, що ми з Ольгою Миколаївною знайшли спільну мову і тепер ми стали не просто родиною, а справжніми подругами.

Невістка та свекруха – це складні стосунки, і я певна, що багато хто стикається з подібними труднощами. Але важливо пам’ятати, що якщо вміти слухати і ставитись до ситуації з терпінням, можна знайти шлях до порозуміння.

Я тепер точно знаю, що, незважаючи на наші початкові суперечки, Ольга Миколаївна – це моя друга мама, і я щиро рада, що знайшла до неї підхід.

Тому, якщо ви на початку свого шляху у сімейному житті, не бійтеся робити перший крок до порозуміння. Часом треба просто спробувати, і тоді життя стане значно легшим.

Джерело