Одна жінка прийшла до знайомих на свято. І палко розповідала, як її кондуктор у трамваї образив. Я сказав, як подивився… В обличчях емоційно зображала конфлікт і лаялася з уявним кондуктором. Бажала йому зла.

Вона була розпалена конфліктом, вона кип’ятилася і злилася. І всім зіпсувала настрій, хоча її втішали та відволікали. Але свято не вдалося. Начебто конфлікт продовжувався…

Або таксист всю дорогу лаяв свою невдячну дочку та злу колишню дружину. Він не пасажира лаяв! Але пасажир вийшов увесь червоний, ніби його ошпарили. І забрали сили.

Людина зі склянкою окропу. Ось як виглядає той, хто когось ненавидить, не може пробачити і весь час тримає в умі – як склянку окропу в руці. Людина кип’ятиться.

До нас це не має жодного відношення. Це склянка самої людини.

І ось як би добре чи нейтрально людина з окропом до нас не ставилася б, краще застерегтися. І відійти на розумну дистанцію. Що ми робимо.

Тому що рано чи пізно ця людина проллє окріп на нас. Або оббризкає. Він не випускає цю небезпечну склянку з рук. Але хоче дружити, спілкуватися, розмовляти…

Якщо людина постійно згадує того, хто її образив, розгнівав, завдав шкоди, якщо вона постійно повертається до своєї ненависті і злості, які до нас не мають жодного відношення, вона обов’язково нас ошпарить. Виллʼє злість.

Мати в дитинстві образила? Чоловік обдурив і зрадив? Син виріс невдячним? Начальник зводить і засмучує? Це з будь-яким може статися. Це боляче та погано. Але інші до чого?

Адже той, хто постійно повертається до своєї образи з гнівом, хто зафіксований на цьому, може обварити невинних.

Внутрішнє кипіння, лють, обурення, гнів – вони відштовхують та обпалюють.

І треба розібратися зі своїм станом для початку. Тому що нічого не побудувати, бризкаючи окропом на невинних людей. Сердитих і озлоблених уникають. Нормальна людина цілком може змінити тему розмови та заспокоїтися для початку.

Або треба лікуватися. Вирішувати питання. Але постаратися не обливати інших окропом.

КІНЕЦЬ.