Ось тобі й догодила свекрушеньці. Та наступного року на її день народження я куплю в подарунок мішок картоплі, може тоді їй стане приємніше і вона всій родині буде хвалитися, яка ж в неї уважна невістка. Вже два місяці минуло, а я досі не заспокоїлася. В неділю їдемо до Олени Петрівни на вареники. Боюсь, що не втримаюсь.

Моя свекруха, Олена Петрівна, на початку осені відсвяткувала свій день народження.

Я довго ламала голову над подарунком. Вона – жінка зі смаком, але й досить практична. Жодних там кришталевих вазочок чи наборів для вишивання. Тому я вирішила подарувати їй те, що, на мою думку, було б корисним і приємним: сертифікат на спа-процедури в хорошому салоні. Думала, це буде ідеально – розслаблення, догляд за собою, приємні емоції. Чоловік, до речі, підтримав мою ідею.

– Мама таке полюбляє. Думаю, вона буде від подарунку невістки в захваті, – наголосив Іван.

У день народження ми всі зібралися за святковим столом. Я з трепетом вручила Олені Петрівні красивий конверт із сертифікатом. Вона взяла його, подивилася… і посмішка на її обличчі якось зникла.

“Дякую, звичайно,” – сказала вона, але тон її голосу був… не зовсім радісним. Я вже тоді відчула, що щось не так.

Вечір продовжувався, але я не могла випустити з голови той дивний вираз на обличчі свекрухи. Після того, як гості розійшлися, чоловік, замітивши моє хвилювання, запитав, що трапилося. Я розповіла йому про свої занепокоєння.

– Щось ти собі понавидумувала, Ларисо. Заспокійся і живи як жила, – заспокоїв мене Іван.

Наступного дня, коли я вже майже забула про цю історію, мені зателефонувала двоюрідна сестра чоловіка, яка теж була на святкуванні. “Знаєш, – сказала вона, – твоя свекруха розповідала всім після того, як ви поїхали, що подарунок, який ви подарували з Іваном, надто скромний”.

Слова “надто скромний” пролунали в моїй голові, як грім серед ясного неба. Я відчула прилив обурення, змішаного з розчаруванням. Скромний? Сертифікат на спа-процедури – це скромний подарунок? Я витратила чимало часу і зусиль, щоб вибрати щось дійсно гарне. І ось таке почула у відповідь?

Я почала аналізувати ситуацію. Можливо, я неправильно зрозуміла? Можливо, це просто невдалий вислів? Але ні, сестра чоловіка підтвердила, що свекруха говорила це цілком серйозно.

Вона навіть порівнювала мій подарунок з подарунками інших гостей, які були, до речі, значно дорожчими, але, на мою думку, менш практичними.

З того часу минуло вже два місяці. Я все ще думаю про цю історію. Не стільки про сам подарунок, скільки про те, як важливо для деяких людей демонструвати свій статус і багатство.

Для Олени Петрівни, мабуть, важливіше було не те, що я подарувала, а скільки це коштувало.

Це засмучує, але я намагаюся не звертати на це увагу. Я розумію, що не зможу змінити її ставлення, але я точно знаю, що наступного разу буду керуватися не її очікуваннями, а своїм власним баченням. Адже головне – це увага і турбота, а не ціна подарунка.

Хоча, зізнаюся, ідея подарувати їй на наступний день народження мішок картоплі тепер мене дуже тішить. Хіба що це буде екологічно чиста картопля з органічного господарства. Щоб було не скромно, а елітно.

Ну а як би ви реагували на таку ситуацію? Чи варто мені підіймати з нею цю тему? Я розумію, минуло вже два місяці. Я думала, я цю ситуацію проковтну, але поки не виходить.

Часто виникає бажання щось та й їй сказати, але щось мене таки зупиняє.

Як мені бути? Просто в неділю запланували їхати до свекрухи на вареники. Боюсь, що одного разу таки не стримаюся…

Джерело