Вікторія нервово робила в квартирі генеральне прибирання.

Хотілося змити будь-яку присутність чоловіка в квартирі, навіть хотілося змінити шпалери.

Ось як любила чоловіка шалено, так зараз хотілося зтерти спогади про його присутність у цій квартирі.

Два роки тому здавалося, ось воно щастя. Зараз же ж Вікторія розуміє, що Роман і не любив її зовсім.

Йому просто було зручно з Вікторією. Дівчина з квартирою, любить його, обслуговує усі його бажання.

А він просто людина така: мовчазний, скромний і домашній. Все, що від нього можна почути:

– Їсти хочу. Де сорочка. Там посуд брудний.

І Вікторія підскакувала, готувала, прибирала, подавала. На запитання Вікторії, як пройшов день, чоловік завжди відповідав одне слово:

– Нормально.

Зараз вона думає:

– Де мої очі були? Мабуть, кохання застилало.

Не було й гарних залицянь.

Напевно, Вікторія сама вигадала те, що Роман буде хорошим чоловіком. Він працював, не гуляв, а те, що ніколи не підтримував розмов про майбутнє, то Вікторія це теж за плюс вважала.

– Не фантазер, – думала вона.

Роман уже був одного разу одружений. Про причину розлучення ніколи не розповідав.

Вікторія вважала, що це добре, не говорить про людей погано.

Роман мав сина, який жив з матір’ю в іншому місті. Він спілкувався із сином по телефону. Те, що чоловік не забував свого сина, також добре, вважала Вікторія. Загалом плюсів у Романі було багато.

Вікторія розраховувала на довге щасливе життя у шлюбі. Квартира їй дісталася у спадок. Ще до шлюбу Вікторія зробила ремонт. Просто заходь і живи. Загалом Роман так і вчинив, зайшов і жив. Усіх все влаштовувало.

Якось Вікторія занедужала. Перший день Роман просто не заходив до кімнати дружини, щоб не злягти теж. А другого дня влаштував сварку:

– Ти лежиш, а вдома поїсти нема чого! Посуд відучора немитий. Як я можу сина в такі умови привезти?

Вікторія аж поперхнулася і запитала:

– У сенсі, сина привезти? Ти мені про це не казав. Ми з тобою про це не домовлялися.

– Хіба ти не знала, що я маю сина? Про що я з тобою мав домовитися? Його мати вийшла заміж, переїжджає із чоловіком за кордон, передає опіку над сином мені. Що тут незрозуміло?

– А в мене ти запитав, чи я згодна на це?! – ахнула жінка.

– Я повинен був у тебе питати, як мені вчинити зі своїм сином? – нервував чоловік.

– Як мінімум, чи я згодна на те, що твій син житиме в моїй квартирі.

– Ти моя дружина, яку згоду ти вимагаєш?! Хіба мало того, що я зараз тобі сказав?!

І на цьому терпець Вікторії урвався.

Вона виставила чоловіка із квартири. А коли він вивіз свої речі, Вікторія розлючена робила у квартирі генеральне прибирання…