У мене двоє синів. Старший син інженер. Відучився, знайшов роботу і одружився. Після весілля став жити в моїй квартирі, поки не виїхали в інше місто. Зі старшою невісткою завжди були хороші стосунки, ми відразу знайшли спільну мову. Коли одружився молодший син, він теж привів свою дружину до мене додому. Я бува не дуже рада, але промовчала.

Сім’я невістки жила в хорошій, великій квартирі, а я жила в маленькій двокімнатній. Природно, велика кімната була моєю. А маленьку спальню я віддала їм. Тоді ми часто сварилися, але жити втрьох в маленькій квартирі бувпро важко. Неможливо було зайти на кухню, коли там хтось був.

Пізніше, коли наречена сина завагітніла, вона захотіла помінятися зі мною кімнатами. Кажучи, що при ваrітності складно жити в маленькій. Навіть вмовила мого сина поговорити зі мною. Звичайно, я відмовилася помінятися.

Ця кімната була моєю і мені було там комфортно. Тоді невістка влаштувала істерику і синові довелося знайти підходящу квартиру і взяти в іпотеку. Коли народилися внуки мені навіть не дозволяли залишитися з ним. Звичайно, я їх бачила на семейних святах.

Але невістка ніколи не залишала їх у мене надовго. Вона призвела цілий ряд причин чому дітям зі мною бути не безпечно. Сказала, що у мене дуже гучний голос, що я занадто енергійна для дітей та їх лякаю. А ще чомусь згадала, що я іноді курю. Хоча її батьки теж курять, але дітей вона спокійно з ними залишає.

Я розумію, що це стара образа, але я не була зобов’язана поступатися їм свою кімнату. Думаю, піти попросити у неї вибачення, незважаючи на те, що я не винна. Адже з онуками проводити час хочеться. А так тривати більше не може. Адже вона налаштовує своїх дітей проти мене.

КІНЕЦЬ.