Моя свекруха начебто і добра жінка, але надто вже хитра. Ми з Валентином одружилися три роки тому, зараз у нас підростає донька. Живемо окремо, але неподалік від його батьків.

Так ось, Галина Михайлівна любить навідуватися до нас з «подарунками». Здебільшого це старі крупи, якісь заморожені ягоди, які у неї залежалися чи хтось їй передав.

Вона приносить весь цей мотлох, а натомість забирає з нашого холодильника дорогі продукти: сир, червону рибу, прошутто. Спочатку я намагалася не зважати на це, але згодом мені це набридло.

Вкотре, зазирнувши в холодильник у пошуках сиру чи риби, я не знайшла нічого. Це мене вже сильно зачепило, і я вирішила поговорити з чоловіком.

– Скажи своїй мамі, що нам не потрібні її продукти! І нехай перестане забирати наші! – обурено сказала я.

– Тобі що, шкода? – відповів він, ніби нічого особливого не відбувалося.

Після цього я зрозуміла, що треба щось робити самій. І вигадала план. Попросила свою подругу Катю допомогти. У вихідні ми зібрали всі непотрібні продукти, що знайшлися в нас удома: старі макарони, консерви, різноманітні заготівлі.

Все це ми відвезли до свекрухи. Коли вона відчинила двері, була вкрай здивована.

– Ми з Катею були поруч і вирішили вам дещо привезти, – сказала я, ставлячи на стіл наші дари.

Ми виклали все привезене на стіл, а потім спокійно набрали з холодильника делікатесів. Галина Михайлівна стояла мовчки, мов статуя, нічого не сказавши.

З того часу минув уже місяць, і вона жодного разу до нас не заходила.
Як думаєте, чи правильно я вчинила?

КІНЕЦЬ.