Олександр приїхав до мами з своєю новою пасією, з якою уже жив кілька місяців, відколи розійшовся з дружиною. Але подумав, і наказав Вірі сидіти в машині, бо не знав, під який настрій мами попаде.

В дверях маминого шикарного будинку Олександр зустрівся з якимось чоловіком, якого раніше ніколи не бачив. Незнайомець привітався і вийшов.

– Хто це приходив до тебе? – запитав Олександр у мами.

– Водій наш новий, – відповіла мама, але було помітно, що жінка відчула себе ніяково.

– А хіба дядько Віктор звільнився?

Мама зробила вигляд, що не почула запитання, а Олександр зробив висновок, що мама щось хитрує.

Він дуже здивувався і насупив брову, адже мама поводила себе дивно.

– Ти закохана у нього? – з цікавістю глянув Олександр.

– Не вигадуй. Сукню одягла, отже, закохалася?

– Мамо, він же водій, який в іншому кінці міста мешкає. Просто так заходив, кажеш? Ти точно закохалася! Ти ж навіть не знаєш нічого про нього.

Мамі стало неприємно від того, що син зайшов у дуже незручний час, тому вона вирішила, що кращий захист – то напад.

– Мені здається, ти не про це переживаєш, краще б про дітей своїх згадав. Що, залишив Віру в машині, і вирішив, що я не побачу. В своєму житті, синку, розберись, а потім будеш маму засуджувати.

Олександра кинуло в піт, адже він давно перейшов на Віру і про своє колишнє життя забув:

– Все з ними добре, живі-здорові, – відмахнувся Олександр.

Мама хитро прищурила очі:

– Знаєш, сину. Я дійшла висновку, що жодна жінка не піде від чоловіка, якщо вона має дітей! Ти впевнений, що твоя колишня дружина не має від тебе таємниць?

– На що ти натякаєш? – знервовано перепитав Олександр.

– Ти й сам усе розумієш – коханець у неї з’явився, – з впевненістю оголосила мама.

– Оксана на таке не здатна, не перегинай! – психанув Олександр.

– Чому так нервуєшся? Ти ж сам Віру вже до себе забрав, тільки вона твій “золотий” характер не терпітиме. І я б на твоєму місці подумала, де тепер твоя Оксана і де твої діти?

– Досить! Зайшов до тебе поговорити, але передумав, – Олександр накинув куртку і вийшов із будинку матері, та попрямував до машини, де на нього вже чекала Віра.

– Щось сталося, Любий? – запитала Віра, коли побачила, що чоловік знервований.

– Нічого не сталося. І взагалі, це не твоя справа, – різко відповів Олександр.

Всю дорогу він мовчав. Мама посіяла в його голові сумнів – куди пішла Оксана з дітьми?

В той вечір, коли Оксана дізналася, що у чоловіка є інша, вона зібрала дітей і поїхала до подружки. Але потім та сказала, що вона не може так довго приймати у себе гостей, і Оксані треба визначитися, що робити далі.

В цей час у неї задзвонив телефон. Телефонував її знайомий, Андрій.

– Оксано, ти тільки нічого не подумай, але я знаю про те, що ти не маєш де подітися з дітьми. У мене будинок великий, переїжджай до мене, хоча б на перший час.

Так Оксана і опинилася в будинку свого знайомого, який і справді прийняв її з дітьми дуже добре. Кімнату окрему виділив, гроші за нічліг не брав, продукти купував.

– Подивися на мене. Чому ти плачеш? – якось сказав Андрій Оксані, заглядаючи їй у вічі.

– Не можна так, розумієш? Це неправильно, – заплакала ще сильніше жінка.

– Що ти маєш на увазі?

– Не повинно бути так, наші стосунки вже здаються непристойними. Що люди скажуть?

– Хіба я перейшов межу дозволеного? Я дозволив тобі жити тут, не користуюся становищем. Ти мені подобаєшся, але я ні до чого тебе не зобов’язую!

– Навіщо ти нас пустив? Чужу жінку з дітьми? Ти гарний і розумний, тобі життя своє влаштовувати треба, а не гратися з нами. Це просто абсурд! Мені здається, що я потрапила до якогось серіалу, в якому нещасна панночка зустрічає свого героя-рятівника. Але це реальне життя.

– Ти сумніваєшся у моїй щирості?

– Мені просто важко у це повірити, що ти отак просто приймеш чужих дітей. Такого не буває.

Андрій образився, адже він справді добре ставився до Оксани. Він любив її ще з дитинства. Після того як вона вийшла заміж, він перестав приділяти їй знаки уваги, але постійно про неї згадував, ніяк не міг забути своє кохання. Багато дівчат хотіли б з ним бути, але Оксана не йшла з його голови.

– Невже вона не відчуває, що я її люблю… Невже вона не бачить, що я стараюся для неї, – крутилося в голові у Андрія.

Вранці Оксана схопила валізу, взяла дітей і поїхала до батьків. На прощання лише сказала:

– Андрію, ти вибач, але так не правильно.

Батьки Оксани жили в іншій області, і нічого не знали про те, що відбувається в їхньої доньки.

Через тиждень до їхніх воріт під’їхало авто. Це був Андрій.

– Оксано, я хотів запитати – а як правильно? Якщо я люблю тебе. Давно.

На цю розмову над’їхало ще одне авто. Це був Олександр.

– Я так і знав. Права була моя мама, коли казала, що жінки з дітьми від чоловіка в нікуди не йде. Ти мала запасний варіант. Але знай, просто так я тебе не відпущу, бо ти – моя дружина, і це мої діти.

– Оксано, я не батько твоїх дітей, але постараюся ним стати. Виходь за мене заміж.

Андрій настільки боявся назавжди її втратити, що вирішив зараз діяти, і – або пан, або пропав.

Останнє слово мало бути за Оксаною. Але все вирішили її діти, які підбігли не до рідного батька, а до Андрія. Часом діти бачать більше, ніж ми.

Через кілька місяців Оксана знову переїхала до Андрія, але тепер уже в якості його дружини. І саме так вона вважала правильно.

Джерело