Я була нещаслива у стосунках. Мені часто здавалося, що мені доводиться йти на більше компромісів, ніж мені було б комфортно, і це тиснуло на мене з великою силою. Мене кілька разів на тиждень охоплював смуток. Поки психолог не відкрив мені очі і не дав сил зробити кілька кроків у правильному напрямку життя.

Я зустрічалася з Михайлом три роки. Абсолютно марні стосунки, які мені нічого не дали. Весь час я підлаштовувалася під свого хлопця і вимагала до себе уваги.

Я буквально втекла від нього. Він не дуже дбав про мене, але, незважаючи ні на що, щось нас притягувало.

Він мені подобався, і я хотіла бути тільки з ним. Ми ще навіть не зустрічалися, а я вже уявляла себе в статусі нареченої.

Я його отримала, але з часом зрозуміла, що в наших стосунках я люблю більше. Можливо, я подобалася Михайлу, але він не обмежував себе через мене.

Він знав, що я йому все пробачу. Він говорив мені неприємні речі, коли був не в настрої.

– Єво, ти знову говориш небилиці. Я ситий тобою, мені не подобаються такі побачення. Все, не говори нічого!, – міг сказати мені Михайло.

А я ще після цього вибачалась, бо думала, що це я щось не так роблю, раз він мені таке каже. А вже наступного дня він поводився, наче нічого і не відбувалося  вчора.

Михайло добре знав, що може дозволити собі будь-що. Він був зі мною, тому що я була йому комфортна, закриваючи очі на правду, щоб досягти свого.

А я хотіла лише одного – бути дружиною Михайла. Я була переконана, що шлюб і дитина змінять його. Що саме тоді я забезпечу собі привілейоване становище в його житті.

На жаль, я почала знаходити докази невірності Михайла…

Зневірившись, я вдалася до відчайдушного кроку. Я пішла до психолога. Жінка довго дивилася на мене після довгої моєї розмови і сказала: “Ви заблукали у власному житті. Всередині вас – порожнеча, звідки вилетіла душа. Ви не будете разом щасливі, тому що ця людина не поважає вас. Вона не хоче бути з вами. Відпустіть і все стане на свої місця”.

Під час останньої невірності Михайла, коли він думав, що я знову пробачу його і візьму на себе провину, я припинила стосунки. Я холодно сказала йому, що я про нього думаю.

Вдома я зачинилася у своїй кімнаті і просто лежала. Я відчула печіння в середині себе. Я хвилювалася за себе. В якийсь момент я подумала, що цього не переживу.

Наступного дня мама почала хвилюватися за мене і грюкала в двері. Це допомогло мені довіритись їй.

Завдяки мамі я пережила перші тижні. Ми разом ходили на фітнес, в кіно і на довгі прогулянки з собакою. Я давно не почувалася так добре, як зараз. Я навіть могла розповісти про пережите.

З дівчини, яка була бездушною, беземоційною та проблемною, я поступово перетворилася на дівчину, яка сміється та радіє життю.

У цей момент я зрозуміла, що моя душа повернулася. Я відчула, що я врівноважена, я прийняла себе, і понад усе я поставила себе на перше місце.

Я знала, що якби у мене колись були інші стосунки, я була би рівноправним партнером у них. І у мене будуть свої вимоги.

Я захочу, щоб мене любили. У мене є час, я нікуди не поспішаю і ні до чого не наполягаю. Але я більше не хочу бачити Михайла у своєму житті. Я бажаю йому всього найкращого, але якщо зустрічаю його на вулиці, я просто вітаюся і йду далі.

А ви б змогли пробачити невірність? І чи міняються такі чоловіки після весілля?

Джерело