Я собі місця не можу знайти вже кілька днів. І не знаю, розповісти мені чоловіку і сиу все зараз, чи потім, чи подивитися по ситуації? Дуже переживаю з приводу зустрічі у ці вихідні з майбутніми сватами.

А може, знайти в соцмережах Ігоря і написати йому, щоб теж був готовий до нашої зустрічі? Чи нехай буде йому сюрприз? Я щиро не знаю, як буде для всіх краще. А ми ж станемо скоро родичами!

А справа ось в чому, власне. Наш син Станіслав почав на третьому курсі зустрічатися із дівчиною-другокурсницею зі свого університету. Незабаром він познайомив  нас з Оленкою. Славна дівчинка, нам дуже сподобалася.

Через два роки серйозних стосунків, коли син закінчив навчання, вони винайняли квартиру і стали жити разом. Оформляти шлюб офіційно вони не поспішали, але ось нарешті вирішили звити сімейне гніздечко.

Вони просто розписалися без весілля, бо батьки Оленки живуть в іншій країні, приїхати на розпис не змогли, та й ми з чоловіком теж не наполягали на пишній церемонії – головне, щоби любили один одного.

З батьками невістки – майбутніми сватами – ми досі не були знайомі, бо вони живуть в іншій країні, виїхали 5 років тому на заробітки, бо хочуть купити будинок собі і дочці на майбутнє квартиру.

Ми з чоловіком знали про батьків Оленки лише те, що в її батька невеликий бізнес і він непогано допомагає молодим фінансово, втім, як і ми з чоловіком.

Недавно син з невісткою приходили до нас на день народження мого чоловіка, з подарунками і ігристим. Добре посиділи, побалакали, а потім тема розмови перейшла на батьків Оленки.

Вони на ці вихідні приїжджають на пару тижнів, відвідати доньку, познайомитися з нами. У розмові я згадала про те, що навіть не бачила їхнього фото, і син із невісткою сказали, що цю проблему можна миттєво вирішити.

Оленка відразу зайшла в інтернет сторінки батьків і через хвилину ми з чоловіком вже розглядали фотографії сватів. Я ледь стримала зойк і не показала подиву. Мене накрила хвиля спогадів.

Я, звичайно, не подала вигляду, але в мене все попливло перед очима  – я добре знала свого свата. Навіть дуже добре: Ігор був моїм першим коханням у всіх сенсах.

Ми з ним зустрічалася у студентські роки. Так, що там – ми жили разом. Ну а потім юність, категоричність, нестача досвіду і мудрості – ми розбіглися, одним словом. Більше я нічого про нього не чула.

Минуло кілька днів, як я дізналася, хто мій сват. Своєму чоловіку і сину я нічого поки не розповіла, але, мабуть, доведеться. Бо рано чи пізно все це вирине і буде ще гірше.

За кілька днів я знову побачу Ігоря і його дружину. Навіть не знаю, як мені поводитися в цій ситуації. Може, треба якось повідомити йому моє дівоче прізвище, щоб він зрозумів, хто його майбутня сваха?

У сина прізвище мого чоловіка, тому Ігор і не здогадується про сюрприз, який його скоро чекає. Як би повелися на моєму місці?

Джерело