До розлучення з Ігорем все було так: Марина, моя свекруха, зверталася до Ігоря, Ігор дивився, які у нас справи та плани, потім погоджував з матір’ю, коли вона зможе побачити Катю.

Він повідомляв мені, що такого-то числа, до такого-то часу, за донькою під’їде бабуся. Дочка або сама збирала речі, або Ігор їй допомагав.

Марина приїжджала, забирала онучку. Якщо Ігоря вдома не було, то я отримувала від Марини нагадування у повідомленні: «Заберу Катю о такій-то годині».

Ми з Ігорем розлучилися через те, що він листувався з іншими жінками. В історії загального комп’ютера побачила часте відвідування сайтів знайомств.

Почала ставити йому запитання, закочувати скандал. Я вважаю, що одруженому чоловікові, чи заміжній жінці – нема чого робити на сайтах знайомств!

Для мене це неприйнятно! Попросила Ігоря, щоб своє листування він припинив.
– Все, звідусіль профілі видалив, вибач, більше такого не повториться, – пообіцяв Ігор.

Взагалі, він аргументував випас по сайтах знайомств, браком спілкування. Типу, у друзів часу немає, всі одружені, всі у роботі.

У мене Катя, мені, начебто, не до Ігоря було. Відмазка так собі, але розвалити сім’ю я була не готова, тому вдала, що повірила.

Близько року все було гаразд. До того дня, коли Катя принесла мені його телефон. Дочка знайшла телефон у спальні.

Вона сиділа у нас, дивилася мультики, Ігор спав. Дочка почула звуки, у речах батька знайшла телефон, принесла мені, попросила вимкнути, бо тато спав.

Телефон був мені незнайомий. Код блокування не знала. Побачених на екрані повідомлень мені вистачило: якісь жінки за ним скучили.

Розбудила Ігоря, повідомила, що ми розлучаємося, попросила, щоб він пішов. Він нічого не заперечував.

Заявив, що я сама винна: ​​не фліртую з ним, не заграю, то посуд мию, то прибиранням займаюся, замість того, щоб з ним милуватися.

Певні проблеми у нас із чоловіком були. Я втомилася пояснювати, що на мені робота, дочка та побут, і надвечір я мрію про одне – лягти спати!

Пропонувала, щоб Ігор, замість протирання комп’ютерного стільця, та клацання мишкою – мив посуд, готував би їжу, тим самим розвантажуючи мене і дозволяючи мені економити сили на загравання. Але йому виявилося простіше шукати це на сайтах знайомств!

Ігор вирушив жити до матері. У Марини він пожив недовго, знайшов квартиру, орендував та перебрався туди.

Зі спілкуванням Каті та Ігоря проблем не було. Він батько, має право. Подзвонив, погодив, забрав. Система найпростіша.

А Марина вирішила, що для неї й мене нічого не змінилося, що достатньо продовжувати надсилати повідомлення: «Заберу Катю в стільки-то».

Раніше повідомлення я отримувала того дня, на який домовлялися Марина та Ігор. Ігор вільним часом дочки може розпоряджатися лише частково.

Чому я знову отримала повідомлення, без попередніх домовленостей?

Приблизно це питання я поставила Марині у повідомленні. Раніше вона домовлялася про зустрічі з Катею через сина, зараз їй доведеться діяти інакше – домовлятися зі мною.

Я написала: «Сьогодні Катя вільна, приїдь за нею, але на майбутнє, будь ласка, можеш попереджати заздалегідь?»

Відповіді не було. Точніше, вона була, але, коли Марина приїхала за Катею.
– Не маю жодного бажання канючити в тебе зустрічі з онукою, – сказала Марина.

– Чому ти так налаштована? Йдеться не про канючити, а про банальне попередження! Нас може не опинитися вдома, Катя може бути в гостях у моєї мами, чи ще щось.

– Намагатимуся заздалегідь, – крізь зуби пообіцяла колишня свекруха.

Нічого в нас не вийшло. Марина вирішила не принижувати себе “канюченням”, та продовжила ставити мене перед фактом, за допомогою повідомлень.

– Марино, ти чому не хочеш зрозуміти, що для тебе нічого не змінилося? Тільки раніше ти домовлялася з Ігорем, який все одно питав мене, а зараз просто попереджуй прямо.

– Чому, коли ти діяла через Ігоря, це не вважалося канюченням? Він тобі іноді й відмовляв, посилаючись на нашу зайнятість чи плани.

– Катя тебе любить, я не позбавлятиму доньку люблячої та коханої бабусі. Просто прошу повідомляти заздалегідь!

На жаль, всі мої докази пройшли повз вуха свекрухи. Декілька разів вона обламалася, приїжджаючи після повідомлень.

Катя хворіла, ми їздили до лялькового театру і ще раз нас не було вдома, бо ми були в гостях. Марина ще більше переконала себе, що внучку вона випрошує.

Претензії, щодо випрошування, почали супроводжуватися образами: собака на сіні, синдром вахтера. Спілкуватись у такому дусі я не побажала.

Переконувати свекруху я не стала. Ще раз пояснювати, як все має відбуватися, також. Зрештою, щоб не розуміти, що не варто зненацька з’являтися, потрібно бути дурепою.

Я ніколи в житті не поїду туди, де на мене ніхто не чекає. Банально шкода часу! Сказала Марині, що з мене вистачить: не хоче домовлятися мирно, керується незрозуміло чим, хай бере Катю через Ігоря, або через суд. Номер свекрухи я скрізь заблокувала.

Тепер все майже так, як і раніше. Ігор дзвонить, погоджує, нагадує мені, забирає Катю, передає матері. Як Марина ставиться до нової схеми, не знаю, та й знати не хочу.

Вона мені ніколи не подобалася, я їй ніколи не подобалася, але ми обидві трималися в рамках спочатку заради Ігоря, потім і заради Каті.

Коли одна зі сполучних ланок зникла, Марина, як я розумію, вирішила більше зі мною не церемонитися.

Ось тільки руки не тільки в неї розв’язалися, а й у мене. Після розлучення з Ігорем, його мати стала ніким для мене!

Заради Каті я змогла б цивілізовано вирішувати з Мариною питання. Вона не схотіла! Якщо в неї вистачить розуму не налаштовувати Катю проти мене, то нехай продовжують спілкуватися.

В іншому випадку Марина точно зрозуміє, що значить канючити! А ви що думаєте з приводу цієї ситуації? Цікаво різні думки почути.

КІНЕЦЬ.