– Я вас просила готувати той борщ?, – вигукувала мені на кухні невістка.

– Анно, але ж я хотіла як краще. Чого ти так до мене відносишся?

Анна поспіхом мила руки, одягала халат і побігла на кухню, де кипів на одній канфорці зелений борщ, а на другій варилось три яйця до нього.

– Ось, я і яйця вже відварила!, – радісно вигукнула я.

– Скільки там? Три? А до чого вони? Я в борщі люблю багато. Має бути не менше восьми, – сказала невістка, а я в ту ж мить відкрила холодильник, щоб відварити більше і нарешті догодити Анні.

– А в ньому що, немає моркви? Він такий блідий, – знову зачепилась Анна.

В мене вже почали труситися руки.

– Та, я ніколи не даю до зеленого борщу моркву. А щоб він не був таким блідим, я ось, засмажку з томатом вже підготувала.

– Яким томатом? Я не люблю томат. Я зі сметаною борщ варю.

Я вже нічого не хотіла. Мовчки я вийшла з кухні і лягла на ліжко в своїй кімнаті.

Хотіла ж як краще.

Я не планувала жити ні з одним сином, ні з іншим. Так вийшло, що вже пішов третій рік, як я уживаюся з невісткою під одним дахом.

Анна любить їсти готувати, і це в неї виходить смачно. Але в неї робота, і двійко дітей, які забирають багато часу.

Я то вареників їм наліплю, то пельменів, то пиріжків насмажу.

Але скажу відразу ж, що ще жодного за два роки разу я Анні не догодила.

То тісто за тверде, то самі вареники маленькі. То шкварки до них не так порізані.

Ми з різних областей і готуємо ми справді по-інакшому. Хоча, здавалося б, ну що там той борщ. Але в нас він геть різний.

Я люблю у всі страви додавати томат, ну майже в усі, Анна ж його геть не любить і дає лише до плову чи до рагу і все.

Цього разу Анна сама планувала борщ варити. Вже були розморожені крильця і підготовлений щавель.

Але Анні терміново потрібно було вискочити на пів годинки по роботі.

Ось я і вирішила пришвидшити процес готування. Але звісно, борщ я почала варити по-своєму.

Але мене також можна зрозуміти, борщ Анни смачний, але я скучаю і за своїм рецептом і смаком.

Анна прибігла додому і побачивши мене біля плити вже обурилася.

То чому те не те, то чому так не так.

Мені образливо, бо я хочу бути корисна, а мені в тій хаті свободи не дають.

Я хочу якось налагодити відносини з Анною і куховарством.

І ось в мене до вас питання. Чи варто пропонувати Анні, щоб я хоч іноді готувала за своїм рецептом?

Я розумію, що мені потрібно змиритися і до свого дому я не потраплю. Я буду жити з сином і невісткою до останнього. Але навіть боюсь подумати, що тепер до останніх своїх днів я буду їсти, хоч і смачний борщ, але за рецептом Анни а не моїм.

Як мені бути?

Джерело