Мама підібрала біля смітника кошенят. Не змогла пройти повз, подзвонила мені, мене з дому витягла. Один не вижив, двох, хлопчика і дівчинку, мама виходила, вилікувала, позбавила живності й переймалася щепленнями.

– Яка чарівність! – невістка, що нарешті з’явилася, щоб повернути м’ясорубку, вчепилася в хлопчика, якому мама дала ім’я Барс, – можна ми його заберемо?

Дівчинку мама спочатку вирішила залишити собі, а хлопчику почала підшукувати господаря. Якщо дружина брата зголосилася, то чому ні? Ось тільки, у них рік тому донька з’явилася.

– Можна, – з сумнівом протягла мама, – але, гадаю, спочатку треба переконатися, що онука не має алергії. Думку сина теж непогано було б дізнатися.

– Я все зроблю! — пообіцяла невістка. – Аналізи здамо, з чоловіком поговорю. Барсе, готуйся до переїзду!

З братом мама телефоном поговорила з приводу Барса. Брат сказав, що кіт їм не завадить. Невістка через кілька днів мамі написала, що аналіз вони здали, як результат прийде на пошту, так відразу вона повідомить.

Мама без поспіху почала збирати Барсу майно: будиночок, перенесення, лежанка, миски, лоток, нашийник від бліх.

– Ми завтра приїдемо за нашим Барсом, – зателефонувала невістка, – прийшли результати, все гаразд.

Приїхали вони утрьох, усією родиною. Племінниця одразу зацікавилася кошеням, вирішила перевірити хвіст на смак, але невістка стала на захист Барса.

Вона лагідно, але суворо, сказала доньці, що киці бо-бо, показала, що кицю треба легенько гладити. Брату Барс теж сподобався:

– Дай подивлюся на тебе, друже. Буде нас двоє чоловіків у хаті, – брат узяв Барса до себе навколішки, кіт зручно ліг, замуркотів.

Усі були задоволені. Мама – бо знайшла добрі руки для знайденця. Брат – бо в хаті з’явиться хлопець. Невістка -тому, що закохалася в Барса з першого погляду. Племінниця – бо киця м’яка.

Мама переписувалася з братом та невісткою. Вони обмінювалися новинами: мама розповідала про сестру Барса, вони у відповідь ділилися звістками про Барса та доньку – Барс бадьорий, а дочка хворіє.

Барс повернувся до нас із мамою за три місяці. Привіз кота брат. Сів, зітхнув, почав розповідати:

– Не знаю, як це сказати. Мені соромно за дружину. Вона всіх обдурила, коли сказала, що у доньки взяли аналіз на алергічну реакцію.

У доньки майже одразу нежить почалася. Чим тільки не лікували. Я на прийомі у лікаря був. Про домашніх тварин спитали. Сказав про Барса.

Педіатр припустила алергію, я заперечив, бо аналіз зданий. Вдома у дружини попросив результат аналізу. Вона у сльози. Сам особисто з донькою до пункту забору аналізів сходив. Має алергію!

Я перепрошую. Досі не вірю в те, що дружина могла так вчинити. Прошу вас обох утриматися від осуду, не треба їй нічого казати. Ми самі розберемося.

Брат пішов. Ми з мамою залишилися здивовані. Навіщо було брехати? Двічі! Перший раз – аналіз зданий, другий – результат прийшов!

Три з половиною місяці племінниця хворіла, а її мати мовчала. Навіть дурень складе нежить у дитини, з появою кота.

Не складе, якщо вірити в те, що аналіз був зданий, але сама невістка ж знала про свою брехню?

Дружина брата нам на очі не показується. Ми з мамою, як брат і просив, обурення тримаємо при собі. Невістка недолуга – неприємне відкриття, але, на привелике щастя, не нам з нею жити!

Брату терпіння, швидше за все, воно йому знадобиться. Барса ми влаштували, по ньому чудово видно, наскільки він шикарний кіт.

Найцікавіше, що коли мама на роботі поскаржилася колегам на обман невістки, то одна колега, молода жінка, заявила, що це мама винна!

Адже мама не переконалася, що аналізи здані, не попросила переслати, чи продемонструвати результати аналізу. Дивна жінка!

Можливо, у її сім’ї прийнято документально підтверджувати кожен крок, а в нас заведено довіряти одне одному!

Тепер, правда, є виняток, чиї слова не заслуговують на довіру, але тут вже дружина брата сама винна. Кому вона зробила гірше своїм обманом?

КІНЕЦЬ.