Виходить так, що мій чоловік – єдина дитина у своєї мами. Але вже зараз він часто говорить, що доглядати її не буде, бо це не чоловіча робота, робити це доведеться мені. Але моя свекруха дуже не любить мене, часто до мене доходять від неї недобрі плітки. Тому я хочу вже зараз попередити, щоб навіть на мене не розраховувала вона на старості років. Та мати чоловіка останнім часом якось дивно поводить себе

Якось так складається, що останніми днями я щось все частіше та частіше замислююся над тим, що робити, якщо мати мого чоловіка зовсім буде лежати, і їй потрібен буде постійний догляд вдень і вночі?
Адже, якби там не було, у неї лише один син – мій власний чоловік, більше й неї з рідних нікого немає.
І, цілком природно і зрозуміло, що свекрусі буде незручно. Адже це рахується зовсім не чоловічим заняттям: попрати її речі, помити, приготувати їй їсти. А я не хочу цього робити, щиро зізнаюся. Просто не хочу і все!
Справа в тому, що у мене є перед очима є живий приклад такого догляду та турботи. Моя бабуся – батькова мати, лежить вже десь біля 10 років як.
За нею повністю доглядає лише моя мама, і це, щиро кажучи, дуже важко, повірте, це неймовірно важка праця, хто б там що не говорив.
За ці 10 років мама зсунулася та дуже постаріла, вона не може нікуди виїхати на відпочинок, навіть до родичів в гості на пару днів, адже бабусі потрібен постійний догляд, цілодобово вона сиділа вдома біля неї і всю себе присвятила, по суті, людині чужій.
Мама моя крутиться як білка в колесі – працює на роботі неповний робочий день, доглядає за нашою бабусею, та й всю домашню роботу ніхто не відміняв, все вона сама робить, виходить все на ній лише.
А ще моя бабуся, якщо бути відвертою, не дуже хороша людина, і це м’яко кажучи, вона такою була завжди, мамі жилося з нею нелегко.
Але моя мама, незважаючи на це, все-одно доглядає за нею, і горщики виносить, і все робить для неї.
Мене рідні теж якось спробували залучити до цієї справи, але я відразу сказала, що прекрасно пам’ятаю з дитинства, що була “найулюбленішою” серед онучок.
Ось, нехай, кого бабуся найбільше любила й кому подарунки дарувала свого часу та гроші складала, і виносить горщики після неї. Але моя мама сама взяла все на себе цей нелегкий тягар по життю.
А я як представлю, що і мене таке може чекати, відразу приходжу в смуток й починаю свекруху свою недолюблювати. І відразу згадую всі нехороші речі, що вона мені робила і всі суперечки у нас з її участю.
І відразу починаю думати, що краще найму доглядальницю або, навіть, розлучуся з власним чоловіком, але чужі горщики виносити не буду, адже я не вірю, що матиму за це подяку від його мами.
І вдома сидіти прив’язана лише домашньою роботою і турботами, і спину свою не булу гнути – адже, мати мого чоловіка у мене не маленька, вона важка, теж не буду, і від відпочинку, хоча б один раз у рік, не відмовлюся, я ще молода, і так в своєму житті зовсім нічого не бачила.
Ось чому така несправедливість? Я ж нікому і нічого не винна, нікому не завдячую нічим.
І, що саме прикро, що чомусь всі люди починають засуджувати ту жінку, яка ось не хоче просто доглядати чужу людину і все, я ж нікому нічим не зобов’язана навіть.
Чому чоловіки відразу самоусуваються від цього синівського обов’язку – типу, що нечоловіча це справа доглядати за жінкою? Та й бабки, на старості років, починають вередувати, кажуть, що незручно, коли сини дивляться за ними.
Яка різниця хто за тобою доглядає і тарілку з їжею приносить тобі у ліжко? Головне ж – доглядають, не залишають на самоті і це ж рідна людина біля тебе ходить, а не хтось чужий.
Кого народили – той нехай і доглядає. У мене, наприклад, і власні батьки є. Ось, якщо з ними щось трапиться, тоді, так, буду, звичайно, я їх доглядати.
А, ось, за матір’ю чоловіка зовсім не хочу, відверто кажучи. Думаю, можливо, відразу й своєму чоловікові і його мамі озвучити свою позицію, щоб навіть не розраховували на мене в майбутньому?
Нехай зараз щось вирішують та планують, щоб потім до мене не було ніяких питань. А ви б доглядали?
Але найдивніше, мати чоловіка, як ніби, і не передбачає таку ситуацію, адже каже, що ще молода і сама з усім справлятиметься.
Замість того, щоб намагатися бути зі мною в хороших відносинах, вона постійно висловлює мені якісь незрозумілі претензії та говорить недобре про мене усім, кого знає. Прямо як ніби спеціально, вона про свою старість навіть й не згадує, вона думає, що завжди у неї все буде добре. Та життя наше дуже непередбачуване дуже, а тим паче зараз.
Чи зобов’язана я за такою свекрухою доглядати?