Спочатку було все добре, її батьки працювали працювали, виховували та балували Аліну як могли.

Потім так склалося що батька дівчинки скоротили і він почав шукати нову роботу.

Однак пошуки були марними  і чоловік почав сидіти вдома біля телевізора та пити щось біленьке.

Аліна ще була мала і не розуміла, що батько вживав оковиту.

А потім і мама втратила роботу. Жінка також втратила надію найти іншу роботу, перестала водити Аліну до садка, не стежила ні за собою ні за будинком.

І прийшлося Аліні за дорученням батьки ходити та здавати пляшки, на ці гроші батьки купляли собі нові наповнені а Аліні тільки декілька цукерків інколи.

В їхньому будинку перестало бути тепло та затишно, а ще появився якийсь дивний запах. А одного вечора батьки так і не повернулися додому.

Тож Аліну забрали до дитячого будинку. Її приходив провідувати дядько Степан, рідний брат її батька.

Однак забрати він її не міг до себе, бо вже з нареченою він купив квитки до далекої Америки.

Так дівчина виросла, добре вчилася та стала ветеринаром, бо дуже любила тварин, а вони її.

А одного дня пролунав телефонний дзвінок, то був дядько Степан. Він попрохав Аліну щоб та якнайшвидше приїхала до нього в Америку, бо в нього не так багато часу.

Аліна швидко зібрала всі свої заощадження купила квиток і полетіла.

Як виявилось дядько вже жив сам довгі роки, однак мав великий бізнес.

Через два тижні чоловіка не стало і все своє майно і бізнес дядько Степан залишив своїй племінниці Аліні.

Однак дівчина не захотіла лишатися на чужині, вона продала все і повернулася на Україну.

У своєму невеликому містечку вона відкрила свою ветеринарну клініку та ще притулок для всіх, кому потрібна допомога та дах над головою.

Джерело