Тоня навчалася на першому курсі юридичного факультету. І викладачем їхнім був Мирон Тарасович.

Чоловік з легкістю звабив молоду та юну студентку. Вона закохалася по вуха в нього, звісно вдома нічого не розповідала.

А через деякий час вона зрозуміла що знаходиться при надії. Але так як Мирон Тарасович був одружений, то звісно він не був радий такій новині.

Він декілька хвилин подумав, потім дістав гроші зі свого сейфу дав Тоні  і сказав що це на вирішення проблеми та на гідне життя на деякий час.

Дівчина не могла повірити в почуте, адже він так гарно їй зізнавався в коханні, вона навіть не могла уявити, що він просто її так брехав прямо в обличчя.

Та нікуди було діватися Тоні, вона з’їхала з тої квартири яку він її знімав, переїхала до подруги в гуртожиток. Але через декілька місяців вона кинула університет і поїхала до батьків додому.

Мати побачивши доньку, звісно була не сильно рада, спочатку сварила а потім почала думати як діяти дальше. Жінка зателефонувала до своєї двоюрідної сестри, яка працювала у жіночій консультації та порадилася з нею що робити.

Так за порадою сестри жінка вирішила видати дитину доньки за свою, тим самим зберегти репутацію і для Тоні і для їхньої сім’ї.

Поки мати тут буде вдавати з себе жінку при надії, то Тоня мала поїхати до тітки в іншу область. А мати пізніше приїде і забере її з немовлям.

Та коли дитина появилася, то жінка приїхала та забрала дівчинку, а Тоня так і залишилася в тітки. Мати зі своєю двоюрідною сестрою так вирішили що буде краще для дівчини.

Коли жінка повернулася з дитиною, то люди всяке говорили, хто підсміювався над жінкою а хтось співчував, як її самій уже в 44 роки буде виростити дитину.

А ще й говорили за Тоню: ” Диви яку доньку виростила, що поїхала та навіть про матір і не згадує”. Ніхто ж насправді з людей не знав, що там у них відбувалося.

Так час ішов Тоні стало подобатись жити в місті у тітки. Той тітка хотіла щоб дівчина залишилася в неї, бо та нікого не мала.

Вона й говорила їй, що нема її чого їхати в село, Даринка в надійних руках, у її матері, а їй самій потрібно думати за себе. І взагалі потрібно їй звикати до думки що Дарина не її донька, а молодша сестра.

Тітка влаштувала Тоню на роботу і там вона познайомилася з їхнім співробітником Сергієм. Чоловікові було вже за 40, але гарно виглядав.

Він був не одружений, І звісно всі жінки в колективі заглядалися на нього. Всі крім Тоні, може цей зацікавило Сергія. Він почав потроху залицятися до дівчини.

Так вони почали зустрічатися, і при одній такій розмові чоловік зізнався Тоні, чому він не одружився. Вся причина була в тому, щоб він не міг мати дітей, ніхто з жінок не хотів такого чоловіка.

Він спитав у Тоні чи вона згідна мати такого чоловіка. Тоді дівчина нічого не відповіла тільки посміхнулась.

Через два тижні матері Тоні не стало, вона розуміла що маленька Дарина залишилась сама і вона тепер її має забрати.
Дівчина не знала як сказати про це Сергієві, як він відреагує.

Та коли чоловік дізнався, то тільки сказав, чому вона раніше про це не говорила, адже він завжди мріяв про дітей. Батько Тоні тим часом недовго сумував, а привів додому іншу жінку.

Та не хотіла щоб маленька Дарина з ними жила і чоловік віддав дівчинку до дитячого будинку. Коли Тоня дізналася про те що її донька в дитячому будинку то вона разом з Сергієм поїхали швидко туди.

Але там їм сказали що дівчинку забрав її рідний батько. Який приїхав підтвердив своє батьківство, і вони не могли не віддати дівчинку йому.

Тоня ще стояла і не розуміла, як дізнався про доньку Мирон Тарасович. Вона була у відчаї, це ж вона тепер не побачить свою доньку.

Але тут раптом до кімнати забігла маленька дівчинка підійшла до них з Сергієм та сказала їм: “Ви мої нові мама з татом, я дуже хочу до вас, заберіть мене звідси”.

Так все несподівано і вирішилось. Хоч Тоня і не виховувала свою рідну доньку, але Яночка стала відрадою у її житті.

Джерело