– Мамо, мені Євген телефонував, на весілля запрошує. Це ж жарт, чи не так?, – запитала я у мами, як тільки в неділю переступила її поріг. Вона сиділа біля вікна і трималася за голову.

– Ой, Олесю, якби ж то жарт. Правда це! Правда! Де ж вона знову взялася на нашу голову?

– Хто вона, мамо?

– А хто ж ще, Анна його, ненаглядна і подарована йому Богом, як каже Євген.

Я відразу ж сказала, що на цей “цирк” не піду. Як згодом вияснилося, з нашої сторони всі відмовилися.

Та ясно, хто на таке піде дивитися?

– Мамо, я переїжджаю жити жити до дівчини, – щасливо повідомив Євген два роки тому.

Ми раділи, як-не-як, а Євгену вже за тридцять, пора і сім’ю створювати. Я старша сестра, в мене чоловік і двоє дітей, живемо ми окремо.

Але радість за брата була не довгою.

Виявилося, ця Анна мало того, що має дитину, хлопчика п’яти років, так вона ще заміжня.

– Вони з чоловіком розлучаються. За це не хвилюйтеся.

– Олесю, ну хіба це нормально?, – питала мене мама.

Ну звісно, що ненормально, але хіба ж його переговориш. В нього доля і все.

Десь за два місяці Євген повернувся з сумним обличчям.

З колишнім ця Анна вирішила помиритися заради дитини. Ось мій брат і знову вільний. Ми всі лише раділи, бо знали, що не така жінка потрібна брату. Не для життя вона, раз так чинить.

З того часу минуло десь пів року. Євген ходив на каву з дівчатами, працював. Жив він з батьками. А одного дня “ощасливив” нас звісткою, що він одружується.

Я ж спершу думала, що з якоюсь дівчиною, а виявилося, він знову зв’язався з цією Анною.

Дівчина вже ніби й розлучилася, але батько сина приходить до них, як до себе. Якась Санта Барбара, чесне слово.

– Ви в моє життя не втручайтеся. Анна чекає від мене дитину. Вона моя доля і ви повинні з цим змиритися, – сказав брат.

Я на весілля не пішла, але його і не було. Всі родичі відмовилися від такої забави. Мама собі місця не знаходить, бо таку невістку має, хоч стій хоч падай.

Я недавно її провідала, а вона каже, що геть Євгена не впізнає, ніби щось начаровано.

Я вже й сама думаю, ну як так могло статися? Брат симпатичний, має роботу. Ну невже він не міг знайти собі хорошу партію?

Як нам тепер бути? Євген не спілкується ні зі мною ні з батьками, бо ми його не підтримали в найважливіший момент в житті…

Джерело