Марина ніколи не думала, що у 40 років її життя зміниться настільки кардинально. Вона часто згадувала свою молодість, усвідомлюючи, скільки помилок наробила, і лише зараз розуміла, як багато втратила через свою недалекоглядність. Їй було всього 40, але вона відчувала себе старшою, хоч зовнішність зберігала молодий вигляд.

Цього разу вона приїхала до тітки Іри з двома ящиками гарних яблук. Її мати щороку збирала врожай і відправляла частину родичам. Коли Марина під’їхала до будинку тітки, її дядько Микола і тітка Іра вже чекали її на ґанку.

– Ох, Маринко, дякую за яблука! Передай нашій сестрі вітання й подяку! – сказав дядько, беручи ящики з її рук.

– Мама передавала привіт. Вона почувається добре, – відповіла Марина, махаючи рукою на прощання. – А я поїхала, бо Андрій чекає на мене.

Тітка Іра загадково посміхнулася чоловікові, коли Марина зникла з поля зору.

– Племінниця наша справді змінилася, – задумливо сказала вона. – Згадай, що було раніше…

І це дійсно була правда. Марина мала бурхливу молодість. Вона була непосидючою і спритною дівчиною, у школі брала участь у всіх заходах, співала, танцювала.

Її життя було насиченим і безтурботним, аж доки вона не поїхала в місто на навчання. Перед від’їздом у неї сталася пригода з хлопцем із сусіднього села, яка сильно вплинула на її внутрішній світ. Повернувшись після кількох днів відсутності, вона вже не була тією безтурботною дівчиною. Щось у ній надломилося.

Навчання у місті швидко перестало бути пріоритетом. Марина занурилася в розваги, гулянки й різноманітні стосунки з хлопцями. Її життя пішло шкереберть. Вона закинула навчання, не сказала про це батькам, і натомість почала працювати в магазині, винаймаючи кімнату в місті. Її батько, не витримавши переживань через поведінку доньки, помер від серцевого нападу, що стало для Марини великим ударом, але це не зупинило її.

Згодом Марина завагітніла від власника магазину, Олега, з яким у неї були несерйозні стосунки. Олег швидко вирішив питання, змусивши її зробити аборт. Відтоді її життя стало ще більш хаотичним, але вона продовжувала жити, не замислюючись над наслідками.

Все змінилося, коли мати Марини сильно захворіла, і її єдина дочка була змушена повернутися в село, щоб доглядати її. Марина залишила роботу в місті і взяла кредит, щоб розрахуватися з боргами, які залишив Олег.

Життя стало важким: Марина доглядала матір, працювала в дитячому садку нянькою і ледве зводила кінці з кінцями, віддаючи частину зарплати за кредит.

Але час минув, і поступово все почало налагоджуватися. Мати одужала, а Марина змогла повернутися до нормального життя. Вона зустріла Андрія — чоловіка, який був на три роки молодший за неї, але закохався з першого погляду. Андрій не зважав на її минуле, а тільки бачив у ній жінку, яку любив. З ним Марина відчула, що її життя знову має сенс.

Вони побралися, купили машину, а трохи згодом Марина зрозуміла, що вагітна. Це стало справжнім дивом для них обох, адже вони вже думали про усиновлення, оскільки діти не з’являлися. Але тепер їхнє щастя було повним.

Марина дякувала Богові за те, що отримала другий шанс на щастя. Вона більше не думала про свої помилки минулого, бо тепер знала, що все може змінитися на краще, навіть коли здається, що життя вже втратило свою силу.

КІНЕЦЬ.