— Якби тато був якимось безтолковим або не піклувався б про сім’ю, то можна було б на нього образитися. А тут підстав немає, а образа така, ніби він ворог тобі, – не витримала мати, коли побачила свого сина засмученим та у сльозах.

Жінка відразу зрозуміла у чому справа, проте подробиць непорозуміння між чоловіком та сином не знала. Вона хотіла б уникнути цих суперечок, але не могла бачити дитину у такому стані.

— Як ти живеш з цим чоловіком? – запитав у матері ображений син, після чергової сварки з татом.

— Як ти можеш так говорити, це ж твій тато? – спокійно відповіла мати.

— Він же ніколи не рахується з чужою думкою! – продовжував син.

— Вадиме, – намагалась заспокоїти його мати, – мою думку він завжди слухає.

— Як ти взагалі за нього вийшла заміж? Ти про нас подумала? – не вгамовувався син.

Мені так смішно стало. Коли ми з Максимом одружилися у нас ще п’ять років не було дітей. І Вадим у нас не перший син. Є ще старша донька Софія й у неї з татом гарні стосунки. Тільки ось з сином-підлітком ніяк не складається.

— Вадиме, я дуже люблю твого тата, мого чоловіка. Мені прикро, що ви з ним сваритесь і тобі здається, що він не чує твою думку. Тато завжди думає, як краще для сім’ї. Наразі він не може купити тобі новий комп’ютер, але це не означає, що ми бідні.

— А що тоді? Всі мої однолітки грають на сучасних комп’ютерах, у них все літає і якість картинки гарна. А я? У мене все гальмується, а моя улюблена гра взагалі не завантажується.

Син ніяк не хотів вгамуватися, а мати продовжила:

— Тато тобі пояснив, що виплатить кредит і купить комп’ютер. Що не так?

— Я у нього процесор просив, він дешевше. Чому тато мене не слухає? – ніяк не міг заспокоїтись син.

— Слухає, тільки поки що у нього не вистачає грошей на всі твої бажання, – з сумом сказала мати.

— Це не єдине, у чому ми не сходимось, сказав син. – Чому, коли тато питає моєї думки, все одно чинить по своєму, як йому зручно? От вчора, запитав у мене де краще купувати воду. Ти ж знаєш, ми її з ним разом носимо з автомата. Мені ближче з того, який поряд з нашим домом, а тато мене змусив купувати в аптеці. Це ж далеко і мені важко нести.

— Там дешевше, – намагалась пояснити мати, проте син її не слухав та продовжував скаржитись на батька.

— Вчора ми їхали з супермаркету на автомобілі і я порадив тату зрізати двором. Він відповів, що не хоче їхати вузькими вулицями та вибрав головну дорогу. І знаєш, що було? – роздратовано запитав син.

— Що? – запитала мати.

— Ремонт дороги й ми стояли у пробці півтори години, – сказав крізь сльози син.

Мати не знала, що відповісти на це, проте намагалась виправдати батька:

— Він хоче як найкраще для нас усіх. Він помиляється, як і кожна людина, але чому ти не бачиш всього того, що він робить для нас? Вчора він привіз тістечка, які купив біля роботи у фірмовому магазині, а на тому тижні ми всі ходили у кінотеатр.

— Я все одно не можу жити за його правилами, – продовжував син, – як це вимкнути комп’ютер о дев’ятій вечора та йти спати? Мої всі однокласники грають у цей час, а мені одному не можна.

— Тато хоче зберегти твій зір, твоє здоров’я. Він хоче, щоб ти раніше лягав спати та висипався перед школою, – пояснила мати.

Проте син не хотів слухати. Образа була настільки великою на тата та його правила, що йому хотілося десь дітись. Найбільше Вадима дратувало відчуття контролю, яке він відчував з боку батька. Матері більше не було що сказати, тому вона тихенько вийшла на кухню, готувати чай.

Син ще довго сидів у своїй кімнаті занурений у думки, проте образа на тата все ще не проходила. Мати все думала: “Можливо, коли ти подорослішаєш та у тебе буде власний син, ти зрозумієш свого батька”. Залишалося тільки дочекатися того дорослішання та перетерпіти всі забаганки сина.

Джерело