– Хто? Марта? Ти що, жартуєш? Навіщо вона тобі, Сергію? Тут у нас он скільки гарних дівчат, молодих і неодружених, а тобі приглянулася бабуся з дітьми, – повчав мене мій друг, який допоміг мені влаштуватися на нову роботу, де я і зустрів Марту.

Коли я її побачив, то просто закохався з першого погляду, навіть не уявляв, що таке буває.

Вона просто пройшлася повз мене в старій сукні, і чемно привіталася. А я побачив жінку з надзвичайним внутрішнім світлом, яке, незважаючи на її зовнішню стриманість, не можна було не помітити.

Не зважаючи на те, що вона була років на 10 старша за мене, вона була напрочуд красива. Без макіяжу і модних речей, але доглянута до дрібниць, з бездоганною шкірою та стрункою фігурою, вона вирізнялася серед усіх. Її очі – красиві, глибокі, з незвичайним відтінком. Її хода – легка, але впевнена з грацією, ніби вона не торкається землі.

Я з першого дня зрозумів, що закохався, але стримував почуття у собі. З Мартою ми лише говорили по роботі.

Я помітив, що вона була трохи закрита, ніби носила невидиму маску, щоб захиститися від світу. Але щоразу, коли наші погляди перетиналися, я відчував, що між нами є щось, що неможливо пояснити словами.

Вона мені снилася ночами, на жодну з дівчат я не міг дивитися, бо порівнював їх з Мартою, і порівняння було не в їхню користь.

Зрештою, я вирішив порадитися з своїм другом, розповів йому про свої почуття до Марти, але він мене висміяв і порадив все забути.

Та я таки наважився зробити перший крок. Я купував їй каву в обідню перерву, питав як у неї справи, а коли захворів її син, я відвіз їх в лікарню і допоміг там.

Марта оцінила мої старання, і коли я зізнався їй в усьому, вона мене не прогнала, а дозволила залишитися.

Протягом п’яти років наші відносини стрімко розвивалися. Я був зачарований її красою, внутрішньою силою, мудрістю та добротою. Вона мене навчила бути щасливою і кохати. Кожен момент, проведений з нею, був для мене дорогим.

Але як би нам не хотілося зберегти цю ідилію, реальність завжди нагадувала про себе. Наше оточення, наші родичі та друзі не бачили б в нас пару.

Вона була старша за мене, з дітьми, а я був вільним і безтурботним. Ці відмінності стали нашим постійним випробуванням, і ми усвідомлювали, що колись наші шляхи розійдуться. Але я не міг цього прийняти, не хотів навіть думати про життя без неї. Здавалося, ми жили в солодкому сні, де не хотілося прокидатися.

Наше кохання стало нашим найпотаємнішим секретом. Ми ретельно приховували свої почуття, щоб уникнути засудження оточуючих. На роботі ми були просто колегами, а поза її межами таємними коханими.

Ми знаходили відокремлені місця, де могли бути лише вдвох, вільні від чужих поглядів та пліток.

Ці моменти були сповнені пристрастю та ніжністю. Ми створювали свій світ, у якому не було місця для засудження.

Ми будували наше щастя в цих куточках, де могли бути самі собою. Ми були по-справжньому щасливі!

Потім я пішов з роботи, бо створив власний бізнес. Справа почала розвиватися і гроші мене дуже змінили. Я став зраджувати Марті, але ці швидкоплинні зв’язки, не мали для мене жодного значення.

Ці жінки були лише тінню, і я їх не любив. Я хотів зізнатися їй, розповісти все, вилити своє серце, вибачитися. Але моя боягузтво брало гору. Я боявся її втратити найбільше у світі, адже любив її так, як не любив нікого раніше. І я мовчав, день у день, ховаючи правду, і продовжував обманювати її і себе.

Але Марта таки дізналася про мої походеньки, і дуже болісно це пережила. Вона була достатньо зрілою, тому не влаштовувала мені сцен, а просто відпустила.

Я відчував, як усередині мене щось завалилося, коли зрозумів, що втратив її – жінку, яка була для мене всім.

Після довгих безсонних ночей, проведених на самоті, я усвідомив увесь тягар своєї помилки.

Вона не заслуговувала на таке ставлення, не заслуговувала на мою слабкість. Мені здавалося, що я втратив її назавжди. Але всередині теплилася надія, маленька надія, за яку я чіплявся з останніх сил, розуміючи, що не можу жити без неї.

Від горя я почорнів, і навіть той друг, який з мене сміявся колись, зрозумів, що для мене це надто серйозно.

– Ти її кохаєш?

– Так. Невже не видно?

– То роби пропозицію і не думай, що люди скажуть.

Я відшукав Марту і сказав, що нам треба поговорити. Вона мене не проганяла, дивилася на мене з тією ж самотою, яку я відчував у собі. Ми обоє знали, як сильно скучили один за одним, але разом з цим знанням прийшло й усвідомлення, скільки болю я завдав їй.

Ми почали відновлювати зв’язок, ніби заново будуючи міст між двома берегами, зруйнованими бурею.

Кохання – це не тільки пристрасть і ніжність, а й робота, щоденна та кропітка. Наша любов була сильнішою за всі випробування.

Я зробив Марті пропозицію, і вона погодилася. Тепер у мене є найкраща в світі дружина, яку я більше не зраджу.

Мої батьки не прийняли мій вибір, бо вважали, що в 30 років, маючи власний бізнес, машину і квартиру, я заслуговую на більше, ніж розлучена 40-річна жінка з двома дітьми.

Батьків своїх я люблю, але слухати їх я не став. Марта – моя кохана дружина, і цей факт ніщо не здатне змінити.

Ми пройшли довгий шлях до щастя, це мій усвідомлений вибір.

Без неї все, що я роблю і бачу, не має сенсу. Я любив її в перший день наших стосунків, я люблю її зараз і любитиму до кінця своїх днів.

Чи важливою є різниця у віці? Скажу так – не важлива! Головне, це – знайти свою другу половинку і берегти, щоб не втратити.

Джерело