Ми з чоловіком нещодавно переїхали на свою квартиру. Я раділа, адже це наш особистий простір. Однак радість моя тривала недовго, бо свекруха вічно втручалась у наші справи.

Ми самі робили ремонт, купили меблі, шафу, ліжко. Та з часом я стала помічати, що це лише я вкладаюсь у нашу сім’ю. Я сама купляла продукти, чоловік шкодував мені гроші на новий одяг, а коли знадобилась автівка, це взагалі викликало скандал.

Згодом з’ясувалось, що Тарас досі допомагає своїй мамі і для сестрички не шкодує нових захоцянок. От нещодавно Тарас купив мамі посудомийку, я ж сама ще мила посуд за старою схемою.

Потім я дізналась, що його сестричка Яна їздить на своєму авто на навчання. Знаєте, не кожен студент може собі дозволити таку розкіш! Люба Гнатівна часто заходила у гості зі своєю дочкою Яною, бо жила на сусідній вулиці.

Кожен її візит диктував свої правила, я ж сама хотіла створити затишок у нас вдома. Вони ж так себе поводили, ніби самі тут мають жити. А одного разу взагалі заявились без запрошення:

– Треба ще штори повісити! – закомандувала свекруха.

– Ми купили жалюзі, просто ще не встигли, – відповіла я, але пані Люба мене чула.

– В залі ще можна стіл поставити, було б гарно для гостей і купиш на всіх капці.

Я спочатку не зрозуміла про що йде мова, а свекруха тільки запитала:

– Хіба Тарас не говорив тобі, що його сестра одружується, ти хоч би привітала Яну.

– У них з Євгеном все серйозно, ми вже й ресторан замовили. А заручини у тебе відсвяткуємо!

Я намагалась заперечити, але свекруха продовжила:

– Я вже й гостям надіслала твою адресу, буде чоловік з 10.

Я була шокована від такого нахабства, а мій Тарас тільки мовчки кивав і всміхався до сестри, а потім додав:

– Заодно й проявиш свої кулінарні здібності.

– Так-так, – згодилась свекруха. – Подивимось на що ти здатна.

Свекруха і чоловік дивились на мене так, ніби поставили переді мною якесь випробувальне завдання і чекали, як я себе проявлю. Я спершу хотіла відмовитись, а потім подумала: “Це ж всього на один день”. Згадала свої заручини і як тоді хвилювалась. Не думала, що коханий так швидко перейде на сторону рідних.

Та ближче до свята почула від свекрухи ще одну умову:

– Коли гості прийдуть, ти з хати не виходь.

– А що я чужа в цьому домі?

Свекруха просто хотіла представитись і приписати собі усі мої страви. Може, вона ще й згодом зовицю сюди оселить? Ну це вже було занадто! Поки не пізно, нехай шукають інше місце для заручин.

Та як тільки я почала протестувати, свекруха нагадала, хто господар у нашій квартирі. Навіть Тарас на мене образився і сказав, що я не поважаю його сім’ю. Я ж вважаю, що у всьому є межа і не потерплю до себе такого ставлення. Тепер хвилююсь, що й моя сім’я розпадеться. Може, таки згодитись на ті заручини?