Я відразу хочу сказати, що я ніколи не розуміла тих жінок, які ставали в майбутньому недобрими свекрухами для дружин власних синів. Адже це дружина твого сина, вона стає і твоєї ріднею, її потрібно прийняти як рідну дочку в свою сім’ю.

Ще коли мій син був маленький, я вирішила, що буду найкращою свекрухою в світі, щоб в нас була родина міцна і щаслива, адже це буде вибір моєї рідної дитини.

Так і сталося, я обожнюю дружину свого сина Оленку, ставлюся до неї, як до рідної дитини своєї, у нас немає непорозумінь, і навіть якщо ми колись сперечаємося, то це дружні суперечки і нічого більшого.

Дуже важливо розуміти і, головне, приймати те, що тепер це не стільки твоя сім’я, як сім’я твого сина, це його власний вибір на все життя і варто щиро його прийняти, тоді усім буде добре.

Я маю сказати, що Оленка досить непроста людина, можливо, її минуле позначилося на її характері. Її тато був теж не подарунком, щиро кажучи, усім було складно з його непростим характером.

Незважаючи на всі життєві перипетії та турботи, вона таки стала хорошою та гідною людиною. У школі Олена вчилася краще за всіх в класі, після школи бігла на підробітки, сама склала дуже добре усі іспити та вступила до університету на навчання.

Моя невістка – людина, з якої потрібно брати приклад, це правда. Не дивно, що мій син закохався в таку гарну та розумну дівчинку.

З її матір’ю, моєю свахою у нас теж досить таки теплі відносини, мені шкода її було завжди, бо щастя у шлюбі вона зовсім не мала, з чоловіком їй жилося не просто зовсім.

Чого мені не зрозуміти, так це мотиви Олени підтримувати з ним добрі відносини, ходити до нього в гості. Їй хочеться, щоб був поруч з нею в житті її батько, це зрозуміло, але ж не така людина, як він. Що доброго він дав своїй доньці, до того ж, після кожної зустрічі вона ходить сумною, бо їй не подобається, як він живе зараз, адже сама Олена шкодує його.

Я вже не один раз натякала, що їм потрібно дитинку народити, і буде чим зайнятися, вони житимуть для себе і для дитяти свого. Тоді, навпаки, з’явиться щастя і рідна людина, про яку можна піклуватися. Але, знову повторюся, це їхнє життя, і нехай вони самі вирішують, що їм робити.

У мене ж свої проблеми і сумніви, і останнім часом вони стали з’являтися, по відношенню саме до Олени. Такий не дуже хороший момент стався коли я запросила своїх дітей на свято до себе додому.

Справа в тому, що якраз тоді я побачила на пальці невістки старовинне кільце, яке у мене десь зникло 3 роки тому.

Спочатку я, звісно, подумала, що це просто схоже кільце на моє, але ні, це те саме було.

Я не питала в неї, де вона його взяла, та й взагалі, навіть не знаю, чи доречно це буде з моєї сторони.

Я не хочу думати, що вона успадкувала цю негарну звичку від свого тата, адже у нього така проблема є. До того ж, Олена добре знає, що могла у мене його просто попросити і я б їй віддала б його просто і все. Я їй нічого не пошкодувала б, до того ж люблю її, як рідну донечку, вона мені, як рідна стала вже.

Мені незручно якось питати у неї що-небудь, і підозрювати в чомусь теж не правильно, а з іншого боку не можу не запитати. Що робити, не знаю, не хочу, щоб це виглядало якось не гано з моєї сторони, але й просто забути про це і викинути з голови також не можу. Можливо, вона знайшла його і не знає, що воно моє. Як я можу дізнатися правду?

Джерело