Я, правду кажучи, взагалі не знаю про що я тоді думала та на що взагалі звертала увагу, коли я вийшла заміж за свого чоловіка. І на вигляд по ньому і не скажеш: серйозний, солідний чоловік, і вже немолодий, 39 років, на 7 років Петро старший за мене.

І не жив він постійно з мамою своєю, навіть одружений раз був ще до нашого знайомства, говорив, що розлучився через поганий характер колишньої.

Я не знала чи вірити в то все чи ні, сумніви у мене якісь були, звичайно – явно там його мама добре постаралася, адже навіть з моїм, спокійним та добрим характером, я відчуваю, що скоро вже не зможу мовчати.

Я, так склалося, теж була заміжня, і теж мій шлюб, на жаль, довго не тривав. Розлучилися ми з колишнім, бо у мого колишнього в голові були лише комп’ютерні ігри, соромно людям сказати, навіть на роботу через них не ходив, бувало так.

Можливо, тому, що занадто молодий був ще він – мені було 26, а йому 23, можливо, не готовий до шлюбу і серйозних обов’язків.

Тому, після розлучення, я сама собі пообіцяла вдруге вийти заміж за чоловіка серйознішого та старшого по віку, щоб мати надійну сім’ю. Лише, як виявилося згодом, і це не гарантія справжнього сімейного щастя. Але все ж вирішила пошукати своє щастя у вигляді чоловіка вдруге, адже хотіла справжню сім’ю і дітей.

До речі, познайомила нас з Петром, як не дивно, якраз саме його мама. Мене скоротили на роботі, і я тимчасово пішла підробити в невеликий магазин. Заходила до нас якась бабуся, добра така та мене постійно вихваляла: “Донечко, ти така добра та ввічлива, а до тебе за прилавком така недобра жінка стояла, що й не передати. От би мені невістку таку як ти!”

Як ви зрозуміли – вона і стала потім моєї свекрухою. Просто, з часом, замість бабусі в магазин став постійно ходити її син, став постійно розмовляти зі мною, запросив на побачення за маминою порадою.

Загалом, стали ми з Петром таки зустрічатися після того. Він жив з мамою тоді, а свою квартиру здавав в оренду.

Коли ми одружилися, а це було десь пів року тому, пішли від його матері жити в його власну квартиру, а там таке було, що й словами не передати. Ремонту 20 років та квартира не бачила, і все таке старе, ну крім, можливо, якоїсь техніки звичайно, але вона була якась елементарна та дешева.

Але, диван розкладний ще тих років, подушки якісь незрозумілі до нього. Килим на стіні висів старий та вицвілий добряче. Кажу: “Давай, Петре, все переробимо тут гарно, затишок зробимо хоч якийсь!”

А Петро мені: “Ти що, мама всю душу сюди вкладала в цю квартиру і подушки усі сама шила!”

Ви навіть не уявляєте, яких мені сил коштувало, щоб зняти зі стіни цей старий килим.

В принципі, я спочатку стояла на своєму: мовляв, говори – говори, я сама все потроху перероблю на свій лад, всі звикнуть і добре буде. Але варто було мені дістати з серванта кришталь, щоб в коробки засунути, чоловік відразу: “Ти що! Це ж якість яка, нехай буде, бо мама за це на нас дуже образиться”.

Я відчуваю, це навіть не він говорить – а нотки його мами чулися в його голосі.

І ось, після того, як ми з’їхали, свекруха почала постійно заходити, мабуть син попросив про підтримку. І почалося: біла постільна білизна з квадратом посередині – це практично, віник замість пилососа – це надійно, а килим дарма зі стіни зняли – це красиво дуже було, скоро на них мода знову повернеться, а ми його не купимо, адже зараз такі дорогі.

– І взагалі, все має бути схоже, як у мене в квартирі, адже синочку так комфортно у мене дуже жилося, – підсумувала свекруха.

Мало того, я, виявляється, не так вже й готую, як потрібно все. Яєчня має готуватися з прикритою кришкою коли смажиться, бутерброди підігріті в мікрохвильовці, а борщ мій – це взагалі щось незрозуміле. Зовсім не той смак і без підсмажених шкварочок. Усе не так, як потрібно.

Мало того, мій чоловік постійно свою маму до нас став запрошувати, щоб вчити мене всім її секретам в кулінарії. Так це ж все їсти не можливо, що готує вона, воно все смажене, жирне.

– Але зате смачно, – каже свекруха. – Петро мій так любить – як у мами. Ти ж не хочеш, щоб він додому до мене обідати бігав поїсти? Ну що ти будеш за дружина така?

Коли я хочу змінити в квартирі щось старе на нове, свекруха постійно мені каже: “Але ти ж до нас без приданого прийшла, на все готове!” Слово яке: “придане”.

Я розумію, що на мою зарплату продавця я не можу нічого особливого купити, але у мене ж є чоловік, який таки сам добре заробляє, та й я скоро повернуся до роботи за фахом.

І вже якщо я господиня в цьому будинку, то можу я вирішувати сама, що в цьому будинку мені робити. Я не хочу вишивати хрестиком, як хоче навчити мене мати чоловіка і радить Петро. І ніхто мене не переконає, що це красиво та захоплююче.

А якось чоловік мені зовсім вже заявив:

– Ти хоч би якийсь серіал переглянула, щоб з мамою його обговорити, а то їй і немає про що вже поговорити з тобою!

Але я телевізор взагалі не вмикаю, а в інтернеті серіали я вже точно дивитися не буду. Свекруха буває у нас часто, і повірте, мені її порад вистачає, є про що поговорити, не вистачало і фільми з нею обговорювати.

В цілому, якщо говорити відверто, вона наче й непогана жінка, але її багато в нашому домі, і засмучує той факт, що вона себе вважає головною у нашій родині, ще й свого сина переконує в цьому, а я для них, наче гостя, принаймні у них ставлення таке до мене.

– Все повинно бути як у мами, – часто наголошує мені чоловік.

Доходило до того, що я тарілки в сушку неправильно ставлю, і білизну не так прасую. Не по маминому.

Не знаю, чи довго я буду мовчати та жити за їх правилами, які давно вже застарілі і неактуальні на сьогоднішній день, поки мовчу.

Так, треба визнати: в квартирі все не моє, я в нього неї не вклала нічого абсолютно. Але не можна ж жити по-старому, як любить моя свекруха в свої 70 років. Невже 70-річна жінка має мною командувати, бо в її квартирі я, бачте живу?

Я розумію, що Петро у неї одна дитина, та він вже дорослий чоловік, і народила вона його пізно, але не варто так опікуватися ним, від доросла людина і я теж.

Я теж хочу нарешті стати мамою. Я вже давно немолода і тягнути немає куди. Та що мене далі чекає я не знаю. Як мені відразу поставити свекруху на місце, щоб далі не було гірше? Я не хочу суперечок в сім’ї, але мати чоловіка зовсім не розуміє, що вона не права?

Як би ви вчинили на моєму місці?

Джерело