Нещодавно брат до нас приїжджав, вони якраз поверталися з Карпат, три тижні там відпочивали сім’єю, їхали в Київ додому. По дорозі заїхали до нас в село і моя дружина в наших батьків стіл їм накривала. Після смачної вечері я до брата підійшов і попросив позичити 10 тисяч гривень: машинка пральна у нас зламалася і моя Віра вже тиждень руками прала. Я попросив у брата гроші в борг, щоб купити якраз нову машинку. Роман довго думав, а потім дістав якийсь папір та ручку і буркнув мені: – Пиши
Нас в сім’ї двоє дітей в батьків: я та мій брат Роман.
На сьогоднішній день мені 37 років, братові ж моєму – 45.
У мене вже є власна сім’я: дружина та донечка. Роман живе в Києві, має теж троє дітей.
Моя дружина Віра сидить в декреті, так вийшло, що я працюю зараз один. Роман в столиці має свій хороший бізнес, добре заробляє він вже давно.
Роман з сім’єю часто їздить по закордонах, але я братові не заздрю, якщо чесно, адже добре знаю, що він багато років працював важко сам, щоб досягти успіху та достатку. Усе, що має Роман, він досягнув сам своєю наполегливістю і працею нелегкою.
На свята Роман приїжджав до нас в село, ми з Вірою живемо по сусідству з нашими батьками.
Якраз, коли брат приїжджав останнього разу, в нас саме тоді поламалася пральна машинка, моя дружина Віра прала руками вже майже тиждень.
Ми, на жаль, просто не могли купити тоді нову пральну машинку, адже ще мали борг: я перед тим позичив у кума багато грошей, адже ми перекривали дах в хаті, це дуже затратна справа була для нас. Гроші обіцяв повернути за три місяці, тому не могли їх витрачати на техніку для дому.
Тому до приїзду Романа ми з дружиною порадилися та вирішили, що поки будемо гроші віддавати нашому кумові, а у Романа позичимо гроші на пральну машинку, адже дружині важко справлятися з речами самій, а в нас ще й дитина мала і одягу вистачає.
За святковим столом Роман розповідав про свої успіхи, вихвалявся, як гарно вони відпочили в Карпатах нещодавно, аж 3 тижні там з сім’єю були, нічого не готували навіть, лише відпочивали усі весь час, адже все було враховано при бронюванні гарного недешевого готелю. Всі сміялися та веселилися, ми раділи за брата і його сім’ю.
А після застілля я підійшов до Романа, коли він сам стояв, і попросив позичити нам 10 тисяч гривень. Для Романа це не великі гроші, але він враз задумався всерйоз. А потім дістав аркуш паперу, ручку і сказав:
– Пиши!
Я його не зрозумів відразу, розгубився, думав він жартує. Але Роман відразу пояснив мені далі:
– Пиши мені розписку. Вкажи ще там, будь ласка, дату коли ти повернеш мені усі гроші ці повернути.
Після цих слів, мені відразу стало дуже прикро, я на мить скам’янів, адже не очікував подібного від близької людини. Але звертати вже було нікуди, шкода було віри, що вона сама весь наш одяг пере, а часу це займає чимало, краще б відпочила з дитятком собі.
Я взяв той аркуш паперу та ручку і став писати, в кінці вказав дату повернення боргу та розписався знизу в кутку.
Ми з Вірою ще довго не могли повірити в те, що сталося. Справа не втому, що я не збирався повертати гроші, я віддам все до копійки і вчасно йому. Але я не очікував такого від найріднішої людини. Не очікував просто і все, адже сам ніколи б так не зробив.
Інколи брат телефонує, запитує чи я відкладаю гроші, щоб йому віддати. Я вирішив, що йому поверну відразу, а потім вже віддам кумові. Ви знаєте, краще позичити в когось чужого, ніж в рідної людини. Щоб потім не стати ворогами.
Чи, можливо, я не правий і брат вірно вчинив, коли попросив у мене розписку?