Дев’ятирічна Дарина не дуже любить писати в школі, однак регулярно пише листи матері. А потім просить батька, щоб той їх відправив, до Італії де працює її мати.

Дмитро звісно бере ті листи і обіцяє доньці, а сам тихо від неї ховає їх. Адже Світлані, його дружині та матері Дарини вони не потрібні.

Все почалося з того, що жінка втратила роботу і вирішила поїхати до Італії, де працювала вже її подруга однокласниця.
Дмитро не хотів відпускати дружину, однак та була переконливою.

Сказала чоловікові, що старший син Марко буде йому допомагати і з Дариною також сидітиме.

А ще їхні батьки теж будуть приходити і допомагати їм.

А вона поїде на який рік-два, заробить грошей та повернеться. Чоловік сам не дуже хотів, та й батьки його були проти того щоб невістка їхала та залишала чоловіка з дітьми.

Однак Світлана швидко зробила документи та поїхала. Її подруга однокласниця і справді допомогла її з роботою.

Світлана працювала та висилала гроші додому, так пройшло і непомітно два роки. Дмитро вдома вже встиг зробити ремонти, подзвонив до Світлани та сказав, що вона вже може їхати додому.

І він і діти дуже за нею скучили. Світлана обіцяла що ще трішки і приїде. Але так за весною наступало літо, а за ним осінь а там уже й зима, а скоро вже й весна буде знову.

А Світлани так і нема, та й передачу вона стала спочатку рідше передавати, а тепер уже зовсім перестала. А одного вечора вона зателефонувала до Дмитра та й розповіла причину того всього.

Як виявилось вона уже більше року живе там з італійцем, говорить що закохалася. Дмитро мовчки вислухав Світлану і просто виключив телефон.

Через декілька днів діти очікували на посилку від матері, але її чомусь не було. Вони ж то не знали всієї правди. Тож Дмитро сам поїхав до продуктової крамниці, де продавалися товари з Європи і накупив там дітям різних смаколиків.

Сам упакував все в коробку, написав на ній, адрес італійський, з якого раніше приходили посилки від дружини, і привіз додому, сказавши що це мати передала їм.

Діти звісно повірили, а Дмитро себе всередині докоряв за те, що їх обманює.

Хоча нехай вони ще деякий час думають, що у них є мати.

Джерело