Володимир має статки та городи, однак жінки вже немає. І думає зараз, як має віку доживати? Багато хто думає і говорить: ” Що то за чоловік такий, що відпускає свою дружину на заробітки за кордон?”.

Так зараз і чоловік думає, але тоді все було по-іншому. Хоча він просив свою дружину Тетяну не їхати, однак жінка його не слухала.

Сказала, що якщо він не хоче їхати, то їй тоді приходиться. Володимир питав дружину, чого її не хватає? Адже мають хату, господарку і  син підростає.

Та Тетяна стояла на своєму, вона не хотіла так просто жити, і тішитись тим що є. У жінки було в планах зробити гарні ремонти в хаті купити нові меблі, щоб не встидно було сину дівчину додому привезти.

Тетяна не розуміла, чого цього не розумів її чоловік Володимир. А чоловік і справді не розумів чому їхати йому за кордон.

Адже він тут мав непогану роботу, міг додому приходити, нормально харчуватись та спати в нормальному ліжку. Тетяна зрозуміла, що до чоловіка не доходить, зібрала валізу і поїхала.

Рік не було жінки вдома, коли приїхала то привезла грошей, але вже ставлення її до Володимира зовсім змінилося. Чоловік думав, що поки гроші будуть то Тетяна буде так себе поводити.

Але коли закінчиться, то весь її гонор і пропаде. Та не справдилися думки Володимира. Тетяна поїхала дальше, вже на довше і грошей звісно привезла більше.

І всім навкруг розповідала, яка вона молодець, а Володимир який нездалий. А чоловік сам вдома господарював, їсти готував і собі і синові, на городі все садив, і крім того ще й на роботу ходив.

Але Тетяні все рівно було цього мало. Вона б і дальше їздила на свої заробітки, якби не підвело її здоров’я. А через два місяці Тетяни не стало.

Так залишився сам Володимир, у 52 роки сам з сином, якому виповнилось тільки 20 років. Чоловік думає як дальше бути?

Адже нової жінки він в хату не приведе, та й сина покинути самого не може. А як син одружиться, то прийде до них невістка і почне всім керувати.

І їй теж може все не сподобатись і  так само буде відправляти сина їхати гроші заробляти за кордон. Тож він або сам поїде, або дружина так само як і Тетяна поїде.

І дальше його може чекати така сама доля як і Володимира. Що нема кому що розказати, із ким поговорити.

Ходить тільки чоловік на кладовище до Тетяни і питай її: ” Чи вже там тобі добре, чи вже все маєш і хватає тобі?”.

І сльоза скочуються по його щоці, такий жаль бере чоловіка. Адже вся праця Тетяни як і його пішла в нікуди. Доля жінки пішла так, і Володимира слідом за нею.

Така самотність бере чоловіка, що вже з  коровою говорить та курям розказує. А собака то взагалі став кращим другом Володимира.

А син на чоловіка злоститься та говорить, що то через нього мати мусила поїхати на заробітки. Та Володимир йому розповідає, щоб вони мали все, мали що одягнути, мали що їсти та ще й залишалося грошей.

Для чого взагалі були ті заробітки? А тепер йому самому що робити, що в такі роки він залишився сам без дружини.

Однак син не розуміє батька, але Володимир впевнений що скоро зрозуміє, як буде мати сам жінку. Чоловік думає що вже давно би попродав всю господарку, але як син схоче женитися, то треба буде всього цього.

Він за всі роки навчився всього робити, і в хаті і коло хати, але кого тому треба? Так ходить Володимир до Тетяни на кладовище ледь не кожного дня і розказує їй, що він вже зробив та що ще хоче зробити.

Джерело