Я б хотіла бути хорошою свекрухою, але невістка такого щастя не заслуговує. Вона занадто самовпевнена. Життя під одним дахом з цією людиною мені дуже важко дається.

Іноді я думаю, чи це моя вина. Можливо, я недостатньо сучасна і не розумію сучасну молодь. Але я ніколи не бачила такої людини, як моя невістка. І все ж якимось дивом мій син Назар її кохає.

За своє життя я пробувала різні ролі, була і дружиною, і мамою, і свекрухою, і бабусею. Я заміжня більше тридцяти років. Мій чоловік чудова людина, ми мало сперечаємося і майже завжди в усьому погоджуємось.

Я вперше стала мамою, коли мені було двадцять вісім. У моєї дочки Василинки є люблячий чоловік і двоє дітей, але, на жаль, вона переїхала в інше місто, тому ми рідко бачимося.

Мій син Назар народився через два роки після Василинки. Він одружений, але мене це зовсім не тішить. Я ніколи не бачила такої не красиво підібраної пари. Я не знаю, що він знайшов у своїй Тетяні. Мабуть, це просто її лялькове обличчя, більше нічого не можу придумати.

Я не хотіла бути однією з тих відомих свекрух, які автоматично не люблять своїх невісток і постійно їх критикують. Я намагалася мовчати, не втручатися, не скаржитися. Тепер я знаю, що це була велика помилка. Я повинна була втрутитися, перш ніж щось зміниться…

Коли Назар сказав мені, що закохався в дівчину, я заохотила його запросити її до нас. Але мій оптимізм швидко переміг мене.

Тетяна справді якась особлива. Вона неймовірно впевнена в собі і вірить, що завжди права і що вона краща за всіх навколо. Я думаю, що це пов’язано з її зовнішністю, бо іншої причини я не бачу.

Вона не має вищої освіти і навіть після якогось коледжу працює не за спеціальністю. Вона сказала, що шукає потрібного чоловіка. Це мені сказав Назар, коли я запитала про її досягнення після школи.

Їй не потрібно було турбуватися про пошуки роботи чи заробітку на життя, тому що вона єдина дитина та улюблениця багатих батьків. Це дозволило їй дозволити собі різні курси, але вона так і не закінчила нічого.

Коли вона була з нами вперше, вона почала поводитися так, ніби ми знайомі багато років.

Вона весь час брала руку Назара в свою, дивилася на нього дивно. Я не могла на це дивитися. Вона сиділа у нього на колінах переді мною! Вона говорила без упину, перебиваючи інших і сміючись над власними жартами. Вона була неймовірно поверхневою. І що ще гірше, вона розкритикувала мої кулінарні здібності.

– Ця свинина чудова, але я не думаю, що чоловіки повинні їсти її щодня – це шкодить їхній енергії, – сказала вона.

– Я краще подбаю про свого Назара.

– Не нервуй, люба моя, вони молоді і закохані, – намагався заспокоїти мене чоловік. Він обійняв мене, але це мені зовсім не допомогло. Я просто дивитись не могла на Таню.

– Мамо, тату, в нас буде дитинка!, – Назар оголосив нам через кілька місяців. – А ми з Тетяною плануємо весілля!

Тоді ми не знали, що вони захочуть жити з нами. І це був лише початок проблем. Досі я не знаю, яку роль граю з ними – бабусі чи матері їхньої дитини. Таня має звичку підсаджувати малечу будь-кому, як зозуля. І зазвичай – мені.

Я обожнюю свого онука і майже ніколи не кажу “ні”, але не вважаю це хорошим рішенням. Тетяна цілий день взагалі нічого не робить. Вона навіть сміття з підгузками викинути не може.

Я мовчала, коли вона була при надії. Але потім я вже не могла мовчати. На даний час Тетяна ходить по дому, як ображена принцеса. Вона покращує свій настрій, ходячи по магазинах або користуючись косметикою.

Іноді я думаю, що я занадто скромна. Мій син уникає важких тем і намагається мене заспокоїти. Він навіть дає мені трохи грошей на господарство. Адже ми з чоловіком на пенсії і доглядаємо будинок на п’ять чоловік.

Може, я й старомодна, але не такою уявляла собі нашу старість. Мені неймовірно важко бути хорошою свекрухою для такої невістки…

Джерело