Моя свекруха спить і бачить, що ми з її сином розлучимося. Їй ніяка невістка мила не буде, їй потрібно, щоб син завжди був біля її спідниці. Така ось людина.

Вона в наші стосунки палиці в колеса вставляла ще до офіційної реєстрації шлюбу, та й після своїх спроб не залишила, поки син на неї не гаркнув, щоб вона в нашу родину не лізла.

Вона все ще лізе, але вже не так безпардонно, намагається діяти акуратніше, потихеньку підкидуючи дрова в якийсь скандал.

Начхати їй, що у нас діти, спільна іпотека і взагалі вже десять років шлюбу за плечима. Свою ідею нас розвести, вона досі не викинула з голови.

У сімейному житті буває всяке. Не буває такого, щоби взагалі жодного гострого кута не було. Ось на цих кутах свекруха й ловить нас.

Завжди встає на бік сина і давай йому у вуха нашіптувати, що я його не ціную, ні у що не ставлю, треба мене покинути, адже він ще молодий і влаштує своє життя.

Не прямими словами, звичайно, але суть саме така у її промовах, які вона веде. Чоловік не дурень, розуміє, куди мама хилить, але він до неї не прислухається, дякувати богу.

Але нещодавно свекруха зуміла вразити, хоча я думала, що за десять років вже побачила весь арсенал її хитрощів і трюків.

Ми з чоловіком сильно посварилися. Останні кілька місяців були дуже напружені й щодо фінансів, і щодо роботи, ще й діти один за одним по колу хворіли.

Обидва ми були на взводі, хоч і намагалися стримуватись. А в один момент замкнуло і всі емоції, що стримувалися, рвонули назовні.

Було багато сказано одне одному, зокрема й зайвого. Кричали один на одного так, як ніколи раніше не кричали. У нас взагалі немає звички спілкуватися на підвищених тонах, але тут одне на інше нашарувалося.

Ми лаялися, били посуд та виливали емоції один одному на голову. Дякувати Богу, діти цього не бачили, вони були в гостях у моїх батьків. Напевно, це також відіграло свою роль.

Чоловік зрештою грюкнув дверима і пішов, як потім виявилося, до мами. Я прибрала уламки, навела лад і лягла спати, не було моральних сил навіть на сльози.

Вранці я прокинулася сама, пішла на роботу. За ніч організм упорядкував думки, мабуть, розрядка зі зливом напруги подіяла прихильно, причому не тільки на мене.

Вже після обіду ми з чоловіком переписувалися, перепрошували один перед одним і планували, як проведемо вечір. Тепер треба було нормально поговорити.

Увечері чоловік зустрів з роботи й ми разом пішли додому, говорячи про щось абстрактне. А от удома нас чекав сюрприз у вигляді мами чоловіка.

У неї був ключ від нашої квартири про всяк випадок, але раніше вона ним користувалася, коли ми кудись виїжджали. А тут, без попередження, прийшла.

Вдома панував без лад, а біля дверей стояли пакети, сама свекруха шаруділа десь у залі. Ми з чоловіком від такої сцени очманіли.

Мама чоловіка рилась у шафі, упаковуючи речі сина і щось співаючи собі під ніс. Коли вона побачила сина, то радісно заявила, що вже майже все запакувала, залишилося саме на одну ходку, зараз вони додому підуть.

Я нічого не розуміла, чоловік теж. Вдома був розгром, ніби тут натовп дикунів пройшов чи поліція обшук якийсь проводила.

Виявилося, що свекруха вирішила кувати залізо поки що гаряче. Вчора чоловік обмовився, що ми посварилися, і його мати цьому зраділа.

Вона вирішила швиденько перетягнути всі речі сина, всі подарунки, які колись дарувала, до себе, щоб у сина було менше приводів сюди приходити.

Декілька ходок від нас до будинку вона вже зробила. Ця жінка навіть дитячий конструктор забрала, бо вона його дарувала, ось онуки до неї приходитимуть і гратимуть.

Я пішла в іншу кімнату і слухала, як чоловік другий раз за два дні кричить. Свекруха щось кричала у відповідь, а сусіди стукали в батареї.

Чоловік залишок вечора перетягував речі назад, а я наводила лад, бо свекруха не соромилася, вигрібаючи всі шафи.

Жвава жінка. Варто було раз сильно посваритися, як вона нас подумки вже розлучила і майно поділила, і вивезла частково.

Зате після тієї відповіді, що дав їй чоловік, найближчі пів року вона до нас ходити не буде, що вже добре.

КІНЕЦЬ.