Тетяна нарешті доїхала до свого села. Вона навіть не вірила що от от і побачить свою донечку. -Настю, пробач, що дозволила батьку розлучити нас. Це я твоя мама

Тетяна нарешті доїхала до свого села. Вона навіть не вірила що от от і побачить свою донечку.
А пройшло не мало не багато, а цілих 11 років. Це не було прийнятним. Але одного дня жінка пропала, і так ніхто і не знав куди поділася Тетяна.
Донька Настя, якій було тільки три з половиною роки залишилась з батьком, який після зникнення дружини взявся добряче до оковитої.
Настя часто сиділа біля вікна і дивилася у вікно, вона вірила що мати все ж повернеться.
А от чоловік говорив доньці, що нема мати, немає більше. Але дівчинка все рівно не вірила, аж допоки батько не привіз їх на кладовище і не показав, де знаходиться пам’ятник матері з фотографією.
Після цього Настя вже повірила, і більше не чекала матір біля вікна.
А батько ставав ще більше суворішим, навіть не зважав, що Настя дівчинка.
Коли минуло 11 років, як Тетяни не було то чоловік занедужав, йому потрібно було лікування, а грошей звісно не було.
Бо чоловік майже все попродав з хати, хоч і люди допомогли з коштами але чоловікові це не допомогло і його теж не стало.
І от Настя залишилась вже зовсім сама. У відчаї вона пішла на кладовище, щоб поговорити з мамою. Дівчинка сиділа біля могили і плакала.
Коли дівчинка виходила то її хтось покликав, коли вона підійшла то побачила матір.
Дівчинка дуже налякалась, але Тетяна заспокоїла її і вони сіли на лавку і вона все розповіла доньці.
Вона і розповіла доньці що її батько зібрав її речі і прогнав з дому і сказав, щоб Тетяна не поверталася.
А все через те, що чоловік побачив як жінка стояла з сусідом і просто розмовляла.
Жінка боялася повертатися додому, але коли дізналася що чоловіка не стало, то нарешті змогла це зробити.
А Настя їй спиталася як же могила і фотографія.
То Тетяна відповіла, що її батько спеціально поміняв фотографію її з його колишньою дружиною, яка давніше відійшла у засвіти. Настя не могла повірити, що її батько так міг вчинити.
Але радість від появи матері заспокоїла дівчинку і вона точно знала що дальше вже все буде добре.
-Настю, я…люблю тебе! І завжди любила. Пробач, що дозволила батьку розлучити нас.