Я сказала, що йду помити руки, знайшла офіціантку, розрахувалася й втекла, щоб більше ніколи не повертатися
Коли наступного тижня я побачила його на заняттях, він уникав мене. Пересів на інший кінець аудиторії, наче маленька дитина, яка хоче сховатися.
Кілька років тому я познайомилася з хлопцем в університеті. Впродовж двох місяців я помічала, як він часто поглядає на мене, аж поки одного разу він не набрався сміливості та запросив мене на побачення. Я погодилася і ми домовилися зустрітися в кав’ярні.
Приходжу я на місце, заходжу всередину, а його ще немає. Наше побачення було заплановане на шосту годину вечора. Він з’явився майже о сьомій…
Я дуже пунктуальна людина, тому це мене добряче розлютило. Але він щиро перепросив, сказав, що затримався на тренуванні з баскетболу й прийшов як тільки зміг. Я вирішила дати йому шанс і ми почали розмову.
Він почав хвалитися й підкреслювати, що грає у баскетбол на професійному рівні. Я слухала його, не перебиваючи. З часом наша розмова перейшла до тем про майбутнє, дітей, роботу тощо.
Він сказав, що хоче одружитися і продовжувати грати у баскетбол. Я запитала: «А як щодо дітей?». Він відповів, що не хоче мати дітей, бо на планеті й так забагато неблагополучних людей, і він не хоче додавати до цього списку ще одного.
Я сиділа мовчки й не могла повірити у те, що чую. Я спробувала злегка пожартувати, сказавши, що ймовірність того, що його дитина стане на хибний шлях у житті дуже мала, але він різко мене перебив і запитав, чи розумію я те, що кажу.
І тут почався його справжній 30-хвилинний монолог про різні теорії змови. Він то був спокійним і розслабленим, то перетворювався на фанатика, який переконує мене, що цьому світові скоро кінець.
Я сказала, що йду помити руки, знайшла офіціантку, розрахувалася й втекла, щоб більше ніколи не повертатися.
Коли наступного тижня я побачила його на заняттях, він уникав мене. Пересів на інший кінець аудиторії, наче маленька дитина, яка хоче сховатися. Кожного разу, коли я відповідала на питання викладача, він завжди мав якийсь контраргумент, навіть якщо відповідь була очевидною.
Через деякий час він кинув навчання, і я більше його не бачила. Але тепер, кожного разу, коли я йду на побачення, я не можу не думати про те, що цей світ справді сповнений диваків і краще бути обережною у виборі своїх знайомств.