Я зараз просто хочу, щоб ви нічого нехорошого про мене не подумали, я не та людина, яка не любить свою тещу, тільки тому, що вона мати моєї дружини. Моя теща – непогана людина, але нам з нею все ж краще жити лише на відстані. І взагалі, вона не самотня – у неї є чоловік, батько моєї дружини Світлани.

Але моя теща з виходом на пенсію, чомусь твердо вирішила, що її чоловік – це вторинне, найважливіше – це її три дочки зі своїми сім’ями. Її раптом охопила така турбота за своїх рідних та найближчих людей, що вона мало не стала жити лише життям своїх родичів.

Спочатку, звісно, ми радували її онуками, возили їх до неї додому часто: везли всіх разом до них в село на все літо, та й самі там трохи гостювали. Але згодом наші діти виросли, хто зараз став підлітком, хто студентами і навчається багато.

У село вже не тягне їх зовсім, адже інші мають інтереси тепер: ну що там робити, крім купання в річці? І ось на восьмому десятку років теща Людмила Василівна почала свої поїздки по сім’ях своїх дочок: від старшої, до молодшої (тобто моєї дружини). Їде ніби як з гостинцями, а потім затримується на довгий період постійно.

Тесть мій від того щасливий, коли його дружина їде – ніякого контролю немає, можна з сусідами вечорами сидіти, дружина його не контролює і не докоряє весь час.

У старшої доньки мати просиділа місяців п’ять, напевно. Та потім почала просити маму закінчувати цю досить таки довгу гостину, разом з мамою донька сіла в потяг та відвезла її назад до діда в село.

Тоді дві молодші сестри на неї ображалися – як ти могла, це ж мати наша, вона гарна та добра наша мама, а ти совісті не маєш зовсім. Але вона сказала:

“А самі спробуйте пожити з нею хоч трохи, тоді зрозумієте мене, я так просто маму б не виставила б за поріг”.

Потім у тещі була поїздка до середньої дочки, яка, на думку мами “найнещасливіша”. Але її візит ледь не зіпсував всю сімейну атмосферу – мати постійно сперечалася з тим зятем, вчила постійно його розуму свою дочку, виховувала на свій лад онуку. Середня дочка таки вимолювали її їхати додому та не руйнувати більше їм сім’ю, бо до розлучення всю справу доведе. Мати, з образою, поїхала від неї.

І ось настав наша черга. Вважалося, що теща приїде до нас просто щоб привести лише гостинці зі свого городу. Ну нічого, нехай привезе, у нас відносини з нею добрі були завжди, ніколи не сперечалися, думали і цей раз все спокійно обійдеться. Два тижні можна і пожити якось разом.

Лише цей період щось вже зовсім затягнувся. Звичайно ж, вона залишилася у нас і на свято, який був вже не таким веселим для нас: були заплановані застілля з друзями на 2 дня, але теща постійно намагалася забрати у всіх гостей стакани з рук, кажучи, що це не добре. Але це ж свято! А тут перед гостями так ніяково було, що й не передати зараз!

Далі всюди почався справжній  контроль: мати дружини вказувала їй, як правильно треба готувати (хоча моя дружина готує дивовижно), а з онуком намагалася вчити уроки.

Спочатку нас усіх все це тішило: бабуся сама вже і науки першого класу не пам’ятає, а робить з себе репетитора зарозумілого. Потім вже почало неподобаться: вона відволікає онука від навчання, і той не може зосередиться.

Син наш почав ходити до друга, щоб там спокійно підучити уроки. Дружина сперечалася з тещою та запропонувала їй самій готувати, раз вона така розумна. Доводиться їсти всією сім’єю страви по-селянськи, несмачні та незвичні для нас.

Виявляється, так мати дружини думає, що я багато валяюсь на дивані після роботи. А що це я за комп’ютером вечорами сиджу як підліток? Соромно повинно бути – пішов би замість комп’ютера другу роботу б знайшов. Навіщо?

Все в будинку є, достаток вище ніж у всіх. Ні, вона незадоволена постійно, все намагається зігнати мене з дивана і з комп’ютерного крісла.

Але найважче – це ночі. Теща виспиться постійно за цілий день, поки нас вдома немає, а вночі у неї безсоння. Годині десь о третій ночі на кухні брязкіт посуду, працює міксер – це для того, щоб нас сніданками нагодувати і обід відразу зробити.

Ми прокидаємося серед ночі, не спимо. Дружина кілька разів виходила вже сама на кухню, благала матір припинити це, що ми всі відпочити хочемо, але все марно. Наші прохання і навіть накази не змінюють нічого, вона ніби нас не чує!

Хто підкаже – як гарно можна було б мою тещу відправити додому? Псувати стосунки з нею не хочеться зовсім, адже вона людина в роках, дружина її ніби й шкодує – мати все-таки, і жити так вже просто неможливо. Дуже сподіваюся на розуміння, підкажіть, що нам робити.

Джерело