– Літо скоро закінчиться, а ви й не відвідаєте, – засуджуюче промовила в слухавку Олена Павлівна.

– Мамо, справи у нас поки що, – спокійним тоном відповіла матері Діана.

– Справи? В місті? Не сміши мене, – засміялася у відповідь жінка. – Літо, а діти вдома сидять у телефоні. Скоро ягода пройде.

– Вийду у відпустку, тоді приїдемо на пару днів, – запевнила Олену Павлівну Діана.

– Коли в тебе відпустка? – не вгамовувалась жінка, бажаючи дізнатися точну дату.

– Через тиждень…

– Тоді я на вас чекаю! – суворо відповіла Олена Павлівна і перевела розмову на іншу тему.

Цього ж вечора Діана вирішила поговорити з чоловіком щодо поїздки до матері.

– Ой, ні, я до тещі не поїду, мені й минулого разу вистачило, – скривився Олександр, згадавши, що сталося минулого літа.

Олена Павлівна так само умовляла дочку та зятя приїхати, а наступного дня після приїзду влаштувала їм неочікуване.

Ситуація сталася за вечерею, коли господиня будинку та гості посідали за стіл. Побачивши, що в плові немає м’яса, Олександр попросив у дружини порізати ковбасу.

Діана підвелася з-за столу і підійшла до холодильника. Однак відчинити дверцята вона не встигла.

– Яка ковбаса із пловом? – обурено скомандувала теща. – Сядь на своє місце!

Діана з розгубленим обличчям присіла на стілець і зніяковіло подивилася на Олену Павлівну.

– Ковбаса тільки для бутербродів, – вигукнула жінка, і за столом запанувала тиша.

Олександр не став їсти плов і, відставивши тарілку убік, вирішив підкріпитись бутербродами.

Він підійшов до холодильника і тільки-но взяв у руки паличку ковбаси, як Олена Павлівна схопилася з місця.

– Тільки вранці! – вигукнула теща і вихопила з рук зятя ковбасу. – Що ви до неї пристали? – Додала вона і повернула свій «скарб» в холодильник. – Ви і так півпалки за день з’їли! Ви знаєте, скільки вона взагалі коштує?

Діана відчула дискомфорт і округлила очі від усвідомлення того, що мати пошкодувала для них ковбасу.

– Ти ковбасу вперше бачиш? – не відставала від зятя Олена Павлівна. – Що ви там вдома їсте? Воду та хліб?

– Що ще не можна у вас їсти? – намагаючись не подавати, що його образили слова тещі, поцікавився Олександр.

– Можна все, але в міру! Я ковбасу купила щонайменше на тиждень, а не на два дні, – невдоволено пробасила жінка. – До того ж пристойні люди спочатку запитують, чи можна взяти чи ні. А взагалі, що привезли з собою, те й їжте! Я вам слова не скажу!

Олена Павлівна натякнула зятю на фрукти, які вони привезли із собою. Замість відповіді чоловік розвернувся та залишив кухню.

Їсти йому одразу ж розхотілося. Він уперше за вісім років побачив, якою жадібною може бути теща.

Раніше він ніколи не помічав за нею такої поведінки. Принаймні в їхній квартирі Олена Павлівна так не поводилася і брала з холодильника все, що хотіла, не питаючи дозволу у господарів.

Діана з дітьми теж поїла з великим небажанням і, помивши посуд, пішла в кімнату до чоловіка.

– Коли ми поїдемо додому? – поцікавився чоловік, як тільки вона увійшла всередину. – Я не хочу більше тут перебувати. То не можна, це не можна. Щоразу, наливаючи собі чаю, я думаю, що об’їдаю твою матір чи що зараз вона вихопе у мене з рук шматок хліба. Тут магазини якісь є?

– Ні, всього раз на тиждень приїжджає автокрамниця, – повідомила невеселу новину Діана.

– Треба було з собою накупити продуктів, а ти набрала фруктів. Я без м’яса скоро ледве ходитиму, – розсміявся Олександр. – Коротше, я вранці їду додому, а потім приїду за вами.

– Ми теж тоді поїдемо, – рішуче запротестувала жінка.

На ранок Діана повідомила матері про те, що вони збираються їхати. Олена Павлівна одразу з осудом заохала.

– Ти ж на тиждень обіцяла, а минуло лише два дні, – щиро обурилася жінка.

– Сашка викликали на роботу, треба папери якісь підписати, – на ходу вигадала Діана, так і не наважившись назвати матері справжню причину свого швидкого від’їзду.

Вминаючи на своїй кухні ковбасу, Олександр впевнено заявив, що більше ніколи не поїде до тещі.

– У будинку твоєї мами в мене було відчуття, ніби я перебуваю під пильним поглядом наглядача, – чоловік покривився від неприємних спогадів.

Діана не стала сперечатися з чоловіком, бо їй було соромно за поведінку Олени Павлівни.

Близько року подружжя не їздило у гості до жінки, зате вона сама за цей час встигла побувати в них кілька разів.

Поводила теща себе невимушено і брала з холодильника все, що хоче. Коли Сашко бачив у її руках ковбасу, то не міг стримати усмішки.

Ближче до весни Олена Павлівна зайнялася городом та перестала відвідувати родину доньки.

Натомість майже щодня почала дзвонити Діані та уточнювати, коли вони приїдуть до неї в гості.

– Ой ні! Я вмиваю руки, – нервово засміявся Олександр. – Вас запросто можу підвезти.

– Я хочу, щоб ми разом поїхали до села, – наполягала Діана. – Можемо купити продуктів, щоб мама не підраховувала за нами шкоду, – пожартувала жінка.

Однак Олександр прийняв її слова за чисту монету, і лише після обіцянки по дорозі навідатися в магазин погодився поїхати до тещі.

– Сподіваюся, мама не образиться, – задумливо промовила Діана, не знаючи, як мати поставиться до того, що вони приїхали до неї з продуктами.

Олена Павлівна зустріла гостей з розкритими обіймами та одразу ж звернула увагу на пакети, які вони привезли із собою.

– Що там у вас? Знову фрукти? – гордовито посміхнулася теща, але побачивши ковбасу, сир та інші продукти, змінилася на обличчі. – А це ще навіщо?

– Щоб ви не підраховували, скільки грамів я з’їв, – хитро посміхнувся Олександр.

Олена Павлівна зневажливо закотила догори очі і більше жодного слова не сказала зятю.

Діана вирішила, що мати образилася на них, але незабаром зрозуміла, що це далеко не так.

Жінка спіймала себе на думці, що було б непогано, якби родичі щоразу приїжджали зі своїми продуктами.

Саме про це вона прошепотіла дочці на прощання, що не могло не здивувати Діану.