Так і заявила, що ми в неї живемо на всьому готовому, ні в чому не потребуємо, а Світлані важко, вона має право доньці допомогти, – каже Ольга подрузі.

— Нормально, що, Светі важко, а вам легко. Цікаво, в чому різниця? Света вже з іпотекою, ви на неї тільки збираєте. А, зрозуміла. Донька – це інше, – усміхається подруга.

У свекрухи Ольги двоє дітей, вони погодки, чоловік Ольги молодший за сестру на півтора року всього, але заміж сестра вийшла 6 років тому, у 22 роки. У 26 років сім’ю створив і брат.

— Світлана донедавна жила у своєї свекрухи, – продовжує Ольга. – А як інакше? Живучи на орендованому житлі, на своє не накопичиш. Потім сестра, щоправда, посварилася з мамою свого чоловіка буквально вщент, пішли на оренду, потім однокімнатну квартиру взяли, зараз сестра мого чоловіка на шостому місяці. Я прямо відчуваю, що і на мене такий самий розвиток подій очікує, хоча чоловік і вмовляє поки що не загострювати, назбирати ще трохи. Але я ж розумію, що якщо так далі триватиме, то нічого ми не назбираємо вже.

Коли Ольга з чоловіком тільки збиралися зареєструвати стосунки, постало питання про те, де жити. Чоловік уже жив на орендованій квартирі кілька років, щоправда, знімав її з другом. Ольга їздила на роботу з під Києва, добиралася по дві години в один кінець. Жити в батьків дружини було не варіант, там ще молодший брат у мами з татом у двокімнатній.

— Ну і свекруха нас люб’язно до себе запросила. Чому не дочку свою з чоловіком, які якраз тоді орендували квартиру? Усе просто: до тещі йти жити чоловік Свети відмовився навідріз, під загрозою розлучення. Сказав, мовляв, ти з моєю мамою не зжилася, а я з твоєю точно не поладнаю, давай окремо. А у свекрухи трикімнатна, між іншим, місце є.

У мами чоловіка, яка вже була на пенсії через стаж у “гарячому” цеху, була умова: жити важко, я вас не потягну, комунальні ще якось, а з харчуванням як бути? Молоді порадилися і вирішили, що де харчуються двоє, там і третій буде ситий. Свекрусі сказали своє рішення: вони з чоловіком купуватимуть продукти на свої.

— Ну і частину комунальних ми теж платимо, куди діватися, – каже Ольга. – Так, дешевше, ніж на оренді, але теж накладно виходить. Тим більше, що найчастіше в магазин ходила свекруха, особливо перший час. От мама чоловіка не соромилася, набирала і печива, і цукерок. Бувало так, що в нас у холодильнику одні делікатеси, а поїсти нічого.

Ольгу такий стан справ не влаштував, надто багато стало летіти на харчування коштів, тоді вони з чоловіком вирішили їздити на закупи разом із його другом раз на кілька тижнів на машині, решту Оля купувала сама в магазині біля будинку. Свекруха невдоволення не висловлювала.

— Вона готувала, бо весь час удома. Але я не вважаю, що їй так уже було складно. Ми платили практично за все. У неї ж пенсія майже вся залишалася. Що не кажи, а основні витрати в сім’ї – це саме продукти.

У Ольги не було претензій до готування свекрухи, та й узагалі вони жили досить мирно. Невістка взяла на себе щотижневе прибирання, прали кожна своє. Ну могла ще мама чоловіка речі з сушарки зібрати, але прасувати білизну молодих не кидалася, просто складала в їхній кімнаті. Посуд мили по черзі й не акцентувалися на цій черговості взагалі – хто встав до раковини, той і встав. Іноді й чоловік міг помити.

— Усе було нормально до мого цікавого положення, – продовжує Ольга. – А потім я просто звернула увагу, щось якось підозріло швидко закінчуються яблука або овочі, то немає банки кави, але ж купували дві, то ковбаса, яку з чоловіком купували, з холодильника зникла. Я вже почала думати, що в мене щось із головою. Чоловіка питала: “Я ковбасу в суботу брала чи я тільки подумала про це?” Зрозуміло, що чоловік не пам’ятав. Його справа була пакети тягнути, я вибирала і у візок усе накладала.

Тим часом сестра чоловіка Світлани пішла в чергову відпустку з подальшим виходом у декрет. Минулими вихідними Ольга з чоловіком не їздили на закупи – відвідували її батьків. Назад їх привіз батько жінки, та ще й із пакетом продуктів.

— Дорогою купили апельсинів, та ще й батьки десь вигідно м’ясо взяли. Гарне м’ясо, яловичину. Нам із собою дали кілька великих шматків м’якоті. Уявляєш, скільки зараз така яловичина коштує?

— Уявляю, – погоджується подруга. – Ми найчастіше на курці сидимо, або на свинині, хоча я її просто вже бачити не можу, але інше м’ясо сильно високе в ціні.

А в понеділок Ольга, яка повернулася з роботи раніше, застала сестрицю, яка збиралася вже додому. Поки донька в передпокої натягувала чоботи, турботлива мама укладала їй із собою гостинці: апельсинчиків штучок п’ять і один із двох шматків тієї самої яловичини, ну й по дрібницях ще печива, баночку шпротиків.

— Я при Светі скандалу здіймати не стала, – каже Ольга. – А потім поцікавилася вже при чоловікові, а чому це мама розпоряджається продуктами на свій розсуд на користь доньки. Звісно я сказала, що продукти купуємо ми. І в мої плани не входить ще й родину її доньки годувати. Хіба мало що це м’ясо нам просто так дісталося. Ключове слово “нам”. Мої батьки його дали доньці і зятю, а не зятєвій сестрі.

— Ой, шматка м’яса пошкодували, – обурилася свекруха. – Ви в мене на всьому готовому живете, завжди ситі, тепло вам і світло. А Светка з чоловіком іпотеку тягнуть, та ще й у декрет вона ось-ось вийде. Що я, доньці рідній не можу м’яса дати чи апельсинів?

— Купіть на свої, тоді й давайте, скільки влізе, – відповіла Ольга мамі чоловіка. – Ми на всьому готовому живемо? Правда? А хто на харчування гроші витрачає? Чи не ми вже? І комуналку ми час від часу теж самі платимо. Світлані важко з іпотекою? А ми тут живемо не тому, що ми на іпотеку накопичити хочемо? Ну так нікуди не годиться.

Чоловік Ольги теж мамі висловив, що в сестри є чоловік, який працює. Нехай він її й годує. А Ольга й чоловікові сказала, що так справа не піде, що зрозуміло, куди зникала то кава, то ковбаса, то ще щось. Свекруха доньку пригощала.

— Через шматок м’яса таке? Ну і ну! – дорікнула свекруха синові.

— Я чоловікові сказала, що якщо мама й надалі годуватиме за нас коштом Світлану в декреті, то нам вигідніше буде жити на орендованому житлі. Він поки не готовий зробити рішучий крок, але свекруха вже закусила губу, принципово тепер нічого не їсть із того, що ми купили. Заговорила про окремий холодильник. Образилася, ага, готувати перестала, з нами не розмовляє.

Що скажете?

Свекруха має право ображатися?

Не хоче Ольга жити колгоспом – нехай іде на оренду?

Чи все правильно невістка сказала: пенсія є, з неї нехай грошима й допомагає. І так, через шматок м’яса, яке теж грошей коштує.

КІНЕЦЬ.