– Це була погана ідея в такому віці маля на світ приводити, – сказала мені свекруха. Мені так неприємно стало. Та замість того, щоб подякувати Всевишньому за такий дар, вона мене винить.

Свою Надійку я привела на світ в 39 років. Може це і для когось пізно, але я дуже щаслива.

Мій чоловік до мене вже був двічі одружений. З першою дружиною в нього повнолітній син, Тарас мій навіть вже дідусь, а з другою дружиною донька, якій на даний час шістнадцять років.

З дітьми від попередніх стосунків Тарас спілкується і при потребі зустрічається. Я в ці справи не вмішуюсь, бо маю своє щастя.

Скажу відверто, Тарас не дуже був зацікавлений в дитині, бо мав, а ось я жила і марила бути в статусі матусі. Довгий час нічого не виходило. Тарас змирився, свекри мої також.

Свекруха часто повторювала, що в моєму віці треба вже не про дітей думати. Що треба догоджати чоловіку і для нього жити.

Я працювала на базарі, мала свій невеличкий магазинчик, який приносив непоганий дохід.

Але одного осіннього дня я дізналася про чудо. Мені було 38 років і найголовніше, я почувалася молодесенькою дівчинкою.

Працювати на третьому місяці я перестала, здавши павільйон в оренду. Я присвятила своє життя донечці.

Нашій Надійці сім рочків. Вона в нас дуже розумна і талановита. Я воджу її на танці, співи і додаткову англійську. Я багато часу приділяю її розвитку.

Спершу про мій вихід на роботу заговорив чоловік.

– Ти не живеш своїм життям! Це не вихід, ти постійно з Надійкою. Виходь на роботу тоді буде тобі легше. Донька вже доросла, вона вже не малюк в підгузку, за яким потрібно доглядати.

Але я не хочу йти на роботу. Чоловік добре заробляє, тому не бачу в цьому необхідності. До того ж житло в нас є, також чоловік на нього заробив.

Але останнім часом підключилася і свекруха. Але підключилася вона в дуже некрасивий спосіб.

– Ой, це була помилка приводити дитя на світ в такому віці. Ти Надійку залюбиш і що з неї виросте. Йди на роботу і дай дитині самій приймати рішення.

Мені неприємно таке чути. Я живу і дихаю дочкою. Поки я буду мати таку можливість, я буду поруч з Надійкою.

Свекруха каже, що таким ставленням я заслужу те, що Тарас і мене покине, бо я не належно з ним обходжусь. Але що вона хоче? Щоб я шкарпетки йому на ноги одягала? В мене є дитина, якій потрібна мама зранку до ночі.

Ні, я догоджаю і чоловіку. Я готую, прибираю, печу. Тараса нічого не хвилює, він приходить з роботи і лежить на дивані, я ж такої можливості не маю, хоч і не працюю.

Я вже не така молода, щоб на роботу виходити. Але найголовніша моя причина – донька. Я хочу надихатися своєю дитиною…

Невже я щось роблю не так?

Джерело