Після розлучення Олег на мене образився, бо він до останнього надіявся, що я пробачу йому походеньки “наліво”. Про це просили і його батьки. – Ну молодий, оступився. Всі чоловіки одинакові. Ти думаєш мій святий? Та нема таких. Треба просто вміти з таким життям миритися. – Але я не збираюся з цим миритися і крапка!, – відповіла я свекрусі. Син був розчарований в свій день народження, бо чекав від батька уваги, але вигляду не подав. А ввечері до нас на каву забігла колишня свекруха
– Ось якби ти нас послухала і того дня пробачила Олега, то б цих питань сьогодні не виникало. Ну подумаєш, оступився разок, – сказала мені колишня свекруха, коли ближче дев’ятнадцятої таки прийшла привітати іменинника, свого онука, з п’ятнадцятиріччям.
Рідний батько про сина забув, виявляється. Я розумію, в Олега двоє маленьких дітей, але і про нашого спільного сина йому не слід забувати.
З самого ранку я приготувала для сина невеличкий сюрприз. Денисик у мене дуже хороша і послушна дитина, заслуговує на любі подарунки. В свої роки Денис вже підробляє через інтернет, і виходить в нього не погане. Інколи навіть дає мені якісь гроші.
– Мам, це тобі на комунальні витратити.
Звісно, що мені приємно і горджусь, що маю саме такого сина.
Після привітання я зайшла у фейсбук і отетеріла. На сторінці в сина було від тата привітання. Але привітанням це важко назвати. Якась відкритка з квітами і одне єдине слово: “Вітаю!”
Я ж до останнього надіялася, що Олег приїде, або ну хоча б подзвонить і особисто привітає сина, але цього не сталося.
Після розлучення Олег сильно на мене образився, бо він до останнього надіявся, що я пробачу йому походеньки “наліво”.
Про це просили і його батьки.
– Ну молодий, оступився. Всі чоловіки одинакові. Ти думаєш мій святий? Та нема таких. Треба просто вміти з таким життям миритися.
– Але я не збираюся з цим миритися і крапка!, – відповіла я свекрусі.
Син був розчарований, бо чекав від батька уваги, але вигляду не подав.
А ввечері до нас на каву забігла колишня свекруха. Спершу вона у розлученні винила сина, але потім якось різко взяла його сторону.
– Треба було пробачити свого часу, і в Денисика був би тато.
Я сама купила сину в честь подарунка новий телефон і навушники, хоч це обіцявся зробити тато.
Ну добре, не зміг прийти того дня до дитини, ну так привітай через маму. Але ні. Він вважає, що син дорослий і вже не потребує ні уваги ні подарунків.
А як би ви реагували на таку поведінку колишнього? Мені то від нього нічого не потрібно. Просто сина шкода!