— Та не проти я, щоб син працював, – каже подругам Марина Іванівна, – і підробляє нехай.

Він, у принципі, підробляти почав мало не відразу після весілля. Син у них зʼявився через 10 місяців після того, як розписалися. Прикро одне: Лариса начебто і з декрету вийшла, а її внеску в сімейний бюджет немає зовсім.

Ігор у Марини Іванівни – єдина дитина, чоловік теж є і Ігорю він доводиться вітчимом.

Тож жінка не самотня, є з ким розділити дозвілля, турботи і не лізти в життя молодих. 5 років тому 25-ти річний Ігор одружився зі своєю ровесницею Ларисою. Батьки з обох сторін допомогли парі взяти квартиру в іпотеку.

— Лариса тоді була вже на 5-му місяці, – продовжує Марина Іванівна, – я радила почекати з квартирою, пожити з кимось із батьків. І я кликала до себе, і свати. Але Ігор із Ларисою вперлися: впораємося, витягнемо.

Саме тоді Ігор знайшов собі підробіток, щоб сім’я в декреті матеріально могла тягнути щомісячні платежі за кредитом. І вони тягнули.

— Правда, – зауважує Марина Іванівна, – до моменту 3-х річчя онука, від сина тільки очі залишилися: важко, що не кажи. Я працюю ще, свекруха теж, намагалися і ми копієчку дітям підкинути, а вже сидіти з онуком не могли. Та тепер я бачу, що це б нічого й не змінило.

Відсидівши декрет, Лариса вийшла на роботу. Але всупереч очікуванням мами Ігоря, син усе також продовжував працювати майже цілодобово без вихідних і відпусток.

— Нам не вистачає, – пояснював син похмуро, – сину, іпотека.

— І в нас грошей брати вже соромився, – продовжує Марина Іванівна, – я спочатку все зрозуміти не могла: дві зарплати, плюс підробіток. У Лариси подруг багато, тож речей дитячих їй для онука надавали – безліч. Син мало не в одних джинсах ходив із самого весілля. Куди гроші йдуть?

Марина Іванівна вирішила поговорити з невісткою. Зрозуміло, почати розмову про розумне витрачання бюджету було непросто:

— Ларис, можливо, вам з Ігорем якось раціональніше витрачати гроші, – почала було Марина Іванівна, – поради всілякі є, як економити. Усе ж 2 зарплати, та ще Ігор підробляє, а ви ледве тягнете. Ти ж на роботі непогано отримувала, пам’ятається.

— А до чого тут моя зарплата? – почула від Лариси, – Ігор – чоловік. В нього дитина, сім’я. Нехай і забезпечує. І що, що підробляє? Нам не вистачає. Чоловік несе відповідальність за бюджет, а зарплата дружини – це їй на її жіночі дрібнички. Нормальні чоловіки заробляють навіть на жіночі примхи. У мене половина подруг і зовсім вдома сидять, дітьми займаються.

— У сенсі на дрібнички? – не зрозуміла Марину Іванівну одна з приятельок, – Лариса гроші в сім’ю не приносить? Куди ж вона їх витрачає?

— Ось і я задалася питанням, куди, – усміхнулася Марина Іванівна, – я ж у цих справах нічого не розумію, то мені племінниця пояснила, що сумочку можна купити за 5 тисяч, а можна і за 50. І джинси за 10. І решта – брендове, та в дорогих салонах. Начебто й не так багато лахміття у Лариси, зате – дорогі. А ще салони, манікюри, укладки, маски та інше.

— Це що ж, – обурилася подруга, – Ігор так тяжко працює і зайвих джинсів не може купити, онук ходить у тому, що добрі люди віддали, а Лариса від “кутюр” одягається?

— Саме так, – підтвердила Марина Іванівна, – і не тільки свою зарплату витрачає тільки на себе, а й Ігора підганяє: мало заробляєш, не чоловік. Добре влаштувалася.

Марина Іванівна поділилася думками з мамою самої Лариси. Та, звісно, поведінки доньки не схвалила, але сказала, що, якщо Ігоря влаштовує, то чого лізти?

— А як не лізти? – дивується Марина Іванівна, – не влаштовує мого сина. Я ж бачу. Він дитину свою любить. Ну й Ларису теж. Але довго ж так не може тривати. Якщо зараз усе не намагатися виправити, то далі що? Він буде недільним татом, з якого з боєм аліменти вибиваються?

— Правильно, – підтримують приятельки, – бач, краля. Не той зараз час, щоб тільки чоловік на собі сімейний віз волок. Та й не був Ігор олігархом, коли Лариска за нього виходила. Тож нехай зменшить апетити і впрягається. А син у тебе занадто м’яка людина і терплячий.

Як вважаєте, хто відповідальний за добробут сім’ї?

Обидва з подружжя чи чоловік?

КІНЕЦЬ.